Микола Оттович фон Ессен (; 11 (23) грудня 1860, Санкт-Петербург — 7 (20) травня 1915, Ревель) — російський воєначальник, адмірал російського імператорського флоту. Учасник Російсько-японської та Першої світової воєн.

Походив з балтійсько-німецького дворянського роду Ессенів, чиї предки служили в російському імператорському флоті, а семеро стали кавалерами ордена Святого Георгія, найвищої військової нагороди Російської імперії. Ессен вважався одним з найвидатніших адміралів російського флоту під час Першої світової війни (1914—1918).

Біографія Микола Оттович фон Ессен народився 23 грудня [11 грудня за старим стилем] 1860 року в Санкт-Петербурзі, в сім'ї імперського сенатора Отто Вільгельма фон Ессена, в заможній дворянській родині Ессена. З раннього віку отримав домашню освіту, був добре освіченим і вільно володів англійською, французькою, російською та рідною німецькою мовами. У 1880 році закінчив Морський кадетський корпус після дворічного закордонного плавання, з 1883 по 1886 рік навчався на інженерному факультеті Миколаївської військово-морської академії. У 1891 році отримав звання лейтенант та в період з 1892 до 1896 року проходив службу на Тихоокеанському флоті Російської імперії, а з 1897 року також у Середземноморській ескадрі Росії.

На початку своєї кар'єри фон Ессен командував тральщиком № 120 (1897–98), канонерським човном «Грозящий» (1898—1900) та пароплавом «Слов'янка» (1901—1902) у Чорному морі. Після недовгого перебування інструктором у Морському кадетському корпусі його призначили капітаном крейсера «Новик» (1902—1904), який базувався у Владивостоці.

На початку російсько-японської війни адмірал Степан Макаров призначив Ессена командиром лінкора «Севастополь», який базувався у Порт-Артурі. Після битви в Жовтому морі Ессен також командував наземними оборонними спорудами на підступах до Порт-Артура. Протягом останніх тижнів японської облоги він вивів «Севастополь» з відносно безпечної внутрішньої гавані, щоб використати його вогневу міць для відбиття неодноразових японських атак. Однак, почувши про капітуляцію Порт-Артура, він перевів «Севастополь» у глибші води, а потім затопив його, зробивши його єдиним лінкором, який Імперський флот Японії не зміг підняти після війни. Його відправили як військовополоненого до Японії, але умовно-достроково звільнили менш ніж через два місяці. Ессен повернувся до Санкт-Петербурга, де його зустріли як героя. За свої дії Ессена нагородили орденом Святого Георгія 3-го ступеня та присвоїли звання капітана На початку 1905 року його відправили на Крит для зустрічі з Миколою Небогатовим, який командував 3-ю Тихоокеанською ескадрою, що прямувала до Тихого океану для участі в Цусімській битві, та інформування його щодо перебігу подій навколо Порт-Артура.

Після закінчення війни Ессен завідував стратегічною частиною Головного морського штабу, згодом став першим капітаном броненосного крейсера «Рюрик», побудованого в Британії. У 1908 році присвоєне звання контр-адмірала, а в 1909 році, коли була створена ця посада, його призначили начальником Дієвого флоту Балтійського моря. У 1913 році підвищений в адмірали. Ессен, спираючись на уроки війни проти Японії та заколоту Чорноморського флоту, закликав до далекосяжних реформ та модернізації Російського імператорського флоту. Він відразу усвідомив важливість підводних човнів і літаків і прагнув просувати молодших офіцерів на основі їхніх знань сучасної стратегії та тактики, а також заснував військово-морську академію в Кронштадті. Понад усе він виступав за оперативну автономію Балтійського флоту.

Ессен, якого щиро вважали найздібнішим з російських адміралів у Першій світовій війні, енергійно керував Балтійським флотом протягом першого року війни. Його сили на той час складалися з чотирьох лінкорів, п'яти крейсерів, чотирьох легких крейсерів, 62 міноносців, 12 підводних човнів та численних менших і спеціалізованих кораблів. Його командування віддавало перевагу обережній оборонній позиції в Балтійському морі, що змусило Ессена зосередити свої сили у Фінській затоці для захисту Петрограда, а старі кораблі — у Ризькій затоці, фактично залишивши Лієпаю німцям. Тим не менш, 9 серпня 1914 року Ессен повів частину свого флоту до Готланду з наміром стримати шведський флот і доставити ноту власного написання, яка порушила б шведський нейтралітет і, можливо, втягнула б Швецію у війну. Йому наказали повернутися, перш ніж його план встигли реалізувати. 27 серпня 1914 року фон Ессен віддав наказ командирам «Рюрика» та «Паллади» провести рейди на торговельних шляхах на Балтиці. Хоча місія мала невеликий успіх, вона значною мірою сприяла підтримці морального духу в Балтійському флоті.

Ессен несподівано помер внаслідок крупозного запалення легень у травні 1915 року. Він похований на Новодівичому кладовищі у Санкт-Петербурзі. У нього залишилися дружина Марія та син Антоній (який 24 жовтня 1917 року загинув у бою, командуючи підводним човном АГ-14), а також дві доньки, які вийшли заміж за морських офіцерів.

Пам'ять У липні 2011 року на суднобудівному заводі «Янтар» у Калінінграді заклали сторожовий корабель (фрегат) «Адмірал Ессен» — другий корабель проєкту 11356, який 7 червня 2016 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської Федерації.

У ніч на 2 березня 2026 року українські безпілотні літальні апарати уразили фрегат «Адмірал Ессен» на стоянці в Новоросійській бухті (Краснодарський край, РФ). OSINT-аналітики проєкту «КіберБорошно» зафіксували ураження середньої надбудови фрегата (детонація комплексів ПК-10, виведення з ладу комплексу РЕБ ТК-25, ураження радарів МР-90 «Орех» та ймовірно «Фрегат-М2М»).

Див. також Елджернон Вілліс Роберт Шербрук Лотар фон Арно де ла Пер'єр Доменіко Каваньярі Ебергард Андрій Августович Щастний Олексій Михайлович

Примітки Виноски

Джерела

Література Житков К. Г. Адмирал Н. О. фон Эссен. — Петроград: тип. Мор. м-ва, 1915.

Посилання

Николай Оттович фон Эссен фон ЭССЕН Николай Оттович (1860—1915) Русский флот в Первой мировой и его боевая эффективность. Ч. 1. 1914 год — Балтика, Черное море и Дунай

! colspan="3" style="background:#7BA05B;" | Командування військовими формуваннями (установами)Російської імперії