Іва́н Петро́вич Дудко́ (24 січня 1926, Хрінівка — 26 січня 2014, Городня) — український журналіст, письменник, краєзнавець. Працював у редакціях районних газет Чернігівської області, писав переважно про історію та сучасність Чернігівщини, проте в його творчому доробку присутні й вірші та художня проза.
Біографія Народився 24 січня 1926 року в селі Хрінівка Городнянського району (нині – Корюківського району) Чернігівської області в селянській родині. У 1941 р. закінчив Гірську семирічну школу. У 1944–1950 рр. служив у Радянській армії артилеристом, учасник бойових дій у війні СРСР з Японією у 1945 р.Євсієнко, М. І. Дудко Іван Петрович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008, оновл. 2026. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-19408. Перші твори у вигляді дописів до армійської газети створив саме під час перебування на військовій службі.
Після війни оселився у м. Городня Чернігівської області, де й мешкав усе подальше життя. Заочно закінчив Прилуцьке педагогічне училище (1955 р.) та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1962 р.).
В 1959 році став членом Національної спілки журналістів України.
Працював у таких газетах:
“Колгоспний промінь” (Городня, нині - Новини Городнянщини), 1950–1954 рр., 1958–1961 рр. “Шлях перемоги” (Березна), 1954–1957 рр. “Промінь Жовтня” (Щорс), 1962–1964 рр. “Сільські новини” (Городня, нині - Новини Городнянщини), 1965–1986 рр. Пройшов усі щаблі газетної кар’єри: кореспондент, завідувач відділу, відповідальний секретар, заступник редактора, редактор. У 1986 році вийшов на пенсію проте продовжив писати.
Загалом журналістські внески Івана Дудка були надруковані у понад 70 республіканських, обласних та районних періодичних виданнях (України, Росії та Білорусі).
Дружина: Дудко (Бабко) Наталя Іванівна
Діти: Дудко Віктор Іванович, Дудко Олександр Іванович.
Помер у Городні 26 січня 2014 року, похований там же.
В честь Івана Дудка посмертно названа вулиця в м. Городня (разом з провулком), на котрій жив (колишня назва - вулиця Артема).Рішення Городнянської міської ради (третя сесія сьомого скликання) від 27 січня 2016 року. Про перейменування назв вулиць та провулків на території Городнянської міської ради (див. с. 4 у файлі https://dostup.org.ua/request/141901/response/430266/attach/2/..pdf?cookie_passthrough=1).
Творчий доробок До найвідоміших творів Івана Дудка належать: Микола Григорович Кропив’янський. Київ, 1965 Ленін і Чернігівщина. Харків, 1967 документальна повість «Онук комунара» (про О. М. Гарнієра) (Київ, 1973) Живуть брати над Жеведою. Київ, 1974 Дорога спогадів. Чернігів, 2002 Городня. Городня, 2003 Автографи дружби і надії. Городня, 2004 Рідна Хрінівка моя. Городня, 2005. Верстаючи роки... З історії городнянської районної газети (травень 1917 — травень 2007 р.). 2007 (співавт.).
Статті Івана Дудка присутні в обох виданнях чернігівського тому енциклопедії "Історія міст і сіл Української РСР".
У короткому збірнику "Єднав Тарас серця" (Городня, 2003) досліджує зв'язок життя та творчості Тараса Шевченка та Городнянщини.
Протягом останніх десятиліть життя Іван Дудко плідно писав у поетично-пісенному жанрі, впорядковував власні вірші до збірок: В далеч юну помандрую... (1998 р.) Коди осені й любові (2000 р.) Література в мініатюрах (2002 р.) Розлилось житейське море (2002 р.) Городнянщина (2003 р.). Звіринець. Мініатюри з натури. (під псеводнімом Ваніш Сопілка). (2007 р.)
Поезії Івана Дудка, які поклав на музику самодіяльний композитор Анатолій Аржанніков, склали збірку “Нам зозуля накувала...” (1999 р.).
Загалом автор понад 30 краєзнавчих, наукових, літературно-художніх книжок.Іван Дудко. Нам зозуля накувала. Пісні. – Городня, 2011. – 40 с. (про автора).
Примітки
Література Євсієнко, М. І. Дудко Іван Петрович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008, оновл. 2026. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-19408.
Супронюк, О. К. Літописець рідного краю — Іван Дудко // Новини Городнянщини. — 22 січня 2026 р. — № 4. — С. 6. – Копії статті в інтернеті: https://bilahata.net/litopysets-ridnoho-kraiu-ivan-dudko/ https://speckor.net/litopysets-ridnogo-krayu-ivan-dudko/
Іван Петрович Дудко: (Біобібліогр. покажч.) / Скл. В. І. Дудко, М. І. Євсієнко; Відп. за вип. П. В. Грищенко. – Чернігів, 2006. – 47 с. – (“Історики та краєзнавці Чернігівщини”; Вип.7). https://libkor.com.ua/php/editions_files/Dudko.pdf
Світлана Білоус. У Чернігові вперше презентували документи, які розкривають невідомі сторінки з життя Левка Лук’яненка (Відео). https://cheline.com.ua/chelinetv/suspilstvo-video/u-chernigovi-vpershe-prezentuvali-dokumenti-yaki-rozkrivayut-nevidomi-storinki-z-zhittya-levka-luk-yanenka-video-422998
Писав про рідний край. Блог газети "Промінь" (Сновськ). https://promingazeta.blogspot.com/2016/02/blog-post_19.html