Енеа Мазьєро (, 8 грудня 1933, Лоніго — 31 березня 2009, Мілан) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Більшу частину кар'єри виступав за «Інтернаціонале», з яким став чемпіоном Італії та володарем Кубка європейських чемпіонів УЄФА.
Ігрова кар'єра Народився 8 грудня 1933 року в місті Лоніго. Вихованець футбольної школи клубу «Лоніго». У дорослому футболі дебютував 1951 року виступами за команду «Марцотто Вальданьйо», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 88 матчах та забивши п'ять голів у Серії B.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1955 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, з 1955 по 1964 рік, зігравши 168 офіційних матчів, у яких він забив 12 голів в усіх турнірах. Дебютував 18 вересня 1955 року в домашньому матчі чемпіонату проти «Новари», який завершився перемогою з рахунком 2:0. Його найбільший успіх прийшов у сезоні Серії А 1962/63, коли «Інтер» посів перше місце в турнірній таблиці, на чотири очки випереджаючи «Ювентус», та виграв свій восьмий титул чемпіона Італії. Як чемпіони, вони кваліфікувалися до Кубка європейських чемпіонів наступного сезону, де дійшли до фіналу, у якому перемогли іспанський «Реал Мадрид» з рахунком 3:1, однак Мазьєро не грав у фінальній грі у Відні. Його останній виступ за «нерадзуррі» відбувся у Кубку Італії 11 червня 1964 року проти «Торіно».
Після відходу з міланського «Інтера» в 1964 році Енеа Мазьєро перейшов до «Сампдорії», де продовжив свою кар'єру в Серії А. Протягом сезону 1964/65 років він зіграв за клуб 30 матчів, зробивши свій внесок у збережені командою прописки в еліті. У наступному сезоні 1965/66 років у «Сампдорії» Масьєро взяв участь у 27 матчах і не забив жодного голу, а його команда вилетіла до Серії В.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Марцотто Вальданьйо», у складі якої вже виступав раніше. Повернувся до неї 1967 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1968.
Кар'єра тренера Мазієро продовжував займатися футболом після завершення кар'єри, повернувшись до «Інтернаціонале» як тренер молодіжної команди, а потім двічі керував першою командою. Він замінив свого колишнього товариша по команді Джованні Інверніцці протягом сезону 1972/73, а потім і Еленіо Ерреру в останніх матчах сезону 1973/74, обидва рази фінішувавши четвертим у Серії А та вильотом у півфіналі Кубка Італії. Всього він керував міланцями у 32 матчах, в яких здобув 15 перемог, 9 нічиїх та 8 поразок.
Після роботи в «Інтері» Мазьєро тренував «Салернітану» у сезоні 1977/78 в Серії С, а потім «Сольб'ятезе» у сезоні 1978/79. У 1980 році він недовго очолював футбольний клуб «Лугано» у швейцарській Суперлізі, що стало його єдиною роботою поза межами Італії. Надалі він очолював «Бриндізі» (1981/82) та «Мантову» (1982/83), обидва в Серії С.
В останні роки життя Мазієро повернувся до міланського «Інтернаціонале» як головний тренер молодіжної команди у сезоні 1991/92, зосередившись на розвитку молодих талантів, перш ніж завершити активну тренерську кар'єру. Він залишався пов'язаним з клубом на посаді консультанта до 2000-х років, роблячи свій внесок у скаутську роботу.
Помер 31 березня 2009 року на 76-му році життя у місті Мілан.
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Інтернаціонале»: 1962/63 Володар Кубка європейських чемпіонів УЄФА (1): «Інтернаціонале»: 1963/64
Примітки
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».