«Золоті ворота» — повість українського письменника Леоніда Смілянського. Вважається першою повістю української літератури, що розкриває тему Другої світової війни.
Твір частково є автобіографічним.
Перша публікація — журнал «Українська література», 1942 р., № 3–4.
У 1952 році за цей твір Леоніда Смілянського звинувачено у націоналістичних виявах.
Сюжет Повість розпочинається з подій за два десятиліття до війни. Головний герой — вісімнадцятирічний юнак із села, який змалку мріяв про Київ. Його вступ до міста відбувається символічно — через новозбудований сталевий міст над Дніпром.
Перша частина твору оповідає про мирне життя: герой навчається в інституті, працює районним уповноваженим під час колективізації та одружується зі студенткою Мар’яною, яка незабаром стає матір’ю. Присутній також батько головного героя — старий хлібороб-мрійник.
Друга частина твору присвячена безпосередньо боротьбі за Київ, який автор називає «серцем народу». Герой стає учасником оборони міста.
Твір завершується сценами вимушеного відступу з Києва, що пройняті скорботою, але водночас незламною вірою у визволення.
Історія написання Робота над твором супроводжувалася постійними переїздами автора у складі групи письменників. Смілянський почав писати її в Києві (до початку серпня), продовжував у Харкові (до кінця вересня) та завершив у Ворошиловграді (нині Луганськ).
У цей час Смілянський був мобілізований для роботи у прифронтових газетах (зокрема «Література і мистецтво»). Він поєднував творчу працю з редагуванням і роботою на окопах.
Критика 1952 року на з'їзді КПУ секретар ЦК Леонід Мельников у доповіді виголосив таке: «Вже в цьому році вийшла з друку збірка оповідань Л. Смілянського «Сад» , до якої включено оповідання «Золоті ворота», що містить помилки націоналістичного характеру. В цьому оповіданні Л. Смілянський протиставить село місту, твердить, що тільки село є поставщиком здорового народонаселення, джерелом і охоронцем національних традицій українського народу. А ці традиції автор бачить у біологічних властивостях людей, а не в їх соціалістичній свідомості. Він не бачить нового, радянського Києва і його людей, вся увага письменника звернута тільки в далеке минуле. Це ідейно-порочне оповідання не тільки не розкритиковане, а кочує із збірки до збірки, розхвалюється деякими письменниками як зразок соціалістичної романтики.» Газета ж «Правда Украины» присвятила повісті «Золоті ворота» спеціальну статтю «Против рецидивов буржуазного национализма. О повести Л. Смелянского «Золотые ворота».
Джерела
Смілянська В. Л. Леонід Смілянський: бібліографія творів і критичний дискурс (до 115-річчя від дня народження) // Слово і Час. — 2019. — № 5. — С. 96–106. Смілянська В. Л. Воєнна проза Леоніда Смілянського: гримаси рецепції // Слово і Час. — 2016. — № 11. — С. 71–85.