Архітектура Об'єднаних Арабських Еміратів визначається як зрілий синтез глибоких ісламських традицій та передових технологій сталого розвитку. Вона зазнала разючих змін за кілька останніх десятиліть, перетворившись із групи рибальських сіл на глобальний бізнес — центр, відомий своїми інноваціями та динамізмом. Між 1960-ми та 1970-ми роками архітектура в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) залишалась виключно традиційною, із вузькими провулками та низкими будинками — вітряками, що і досі використовуються, відображаючи силу бедуїнської спадщини. На сучасну архітектуру ОАЕ вплинули елементи як ісламської, так і арабської та перської культур.

У 1959 році колишній правитель Дубая шейх Рашид бін Саїд Аль Мактум, доручив британському архітектору Джону Р. Гаррісу створити перший план міста. Невдовзі після цього Гарріс почав планувати замовлення на будівництво низьких та середньоповерхових будівель, які відображали сучасні амбіції тогочасного міста. Ці будівлі часто включали фасади, які частково охолоджували будівлі за рахунок використання тіні. Вежа Гарріса для Всесвітнього торгового центру Дубая була найвищою будівлею, яку він запропонував для міста, і вона була найвищою вежею міста протягом багатьох років. Будівля була завершена у 1979 році, при будівництві використовувались різні методи конструювання для зниження споживання енергії у вежі, включаючи подвійний фасад, який приховував скління за зовнішнім фасадом. Архітектурне скління переважало у Дубаї та Абу-Дабі. Приблизно в той самий час, при завершенні будівництва Всесвітнього торгового центру, інші архітектори почали частіше використовувати відкриті скляні фасади, наприклад, для будівлі банку BCCI, спроектовані британською фірмою Fitzroy Robinson and Partners. Скляні навісні стіни і зараз переважають серед архітектурних рішень у всій Перській затоці . У менш комерційних районах архітектура Еміратів продовжує відображати звичаї та традиційний спосіб життя корінних жителів .І хоча будівельні матеріали цих будівель вважаються простішими, вони не сильно залежать від систем штучного охолодження та інших екологічно шкідливих практик.

Вплив традицій Традиційна архітектура Об'єднаних Арабських Еміратів значною мірою зазнала впливу пустельного ландшафту, культури, способу життя та доступних будівельних матеріалів. Бедуїни, кочове арабське плем'я, яке традиційно живе у пустелі, було добре відоме тим, що в літні місяці використовувало укриття з пальмового листя, відомі як аріш.https://www.thecadroom.com/blog/traditional-architecture-uae/ Каркаси для будинків часто виготовляли із мангрових жердин, які імпортували ізСхідної Африки. У холодні місяці утеплювали укриття шкірою тварин. Бедуїнський намет був корисним та адаптивним, жінки племені часто виготовляли матеріали для намету із овечої, верблюжої або козячої вовни. Такі споруди називалися Байт-аль-Шаар, що означало «Будинок з Волосся». Інші матеріали, такі як суміш морських черепашок та осадового вапняку, почали використовувати як будівельні матеріали наприкінці XIX та на початку XX століть.

Кочовий характер життя племен бедуїнів визначав потребу у використанні легких одноразових матеріалів, які можна було знайти вздовж узбережжя. Натомість будинки для постійного проживання в глибині країни будувалися із глиняної суміші, з якої формовали цеглу, зміцнювали камінням, скріплювали сумішшю червоної глини та навозу. Географічний контекст проживання племені чи групи визначав тип матеріалів, що використовували для будівництва споруд, тому більшість будівель виготовлялися із матеріалів, отриманих із навколишнього середовища. Вони варіювалися від коралів, глини та каменю до пальмового листя та шерсті тварин. Суворий клімат Об'єднаних Арабських Еміратів створював потребу у вентиляційних конструкціях через високі температури протягом року. Це призвело до появи іранських вітряних веж, відомих як барджили. Ці вертикальні шахти забезпечують низхідний потік прохолодного повітря та розподіл води, яка стає доступною внизу конструкції, що дозволяє охолоджувати внутрішню температуру будівлі.

Стародавня архітектура

Хоча людські поселення в Об'єднаних Арабських Еміратах були виявлені ще до кам'яної доби (6000–3200 рр. до н. е.), великі поселення почали формуватися лише у бронзовій добі (3200–1300 рр. до н. е.). Такі поселення розвивалися у внутрішніх оазах та прибережних районах. Їх населяли фермери, пастухи та рибалки. Першим зареєстрованим великим населеним пунктом стало місто Аль-Айн, через територію якого мешканці експортували сільськогосподарську продукцію завдяки порту Умм-аль-Нар, який розташований біля острова Абу-Дабі. Це було постійне поселення, що складалося з добре сконструйованих будівель, побудованих із тесаного та обробленого каменю, з круглими вежоподібними гробницями. Дані з цих місць свідчать про активну торгівлю, що розвивалася через виробництво кераміки та експорт міді між цими поселеннями та навколишніми цивілізаціями, такими як Межиріччя .

У залізній добі (1300–300 рр. до н. е.) у поселеннях була створена система зрошення водою, відома як кяриз.

Ця система забезпечувала відносно постійне водопостачання протягом року із можливістю використовувати підземні запаси води. Це призвело до зміни структури поселень, оскільки групи людей рухалися маршрутом джерела води. До середини XX століття (що ознаменувало початок уваги Заходу до цього регіону) більшість будівель поділялися на п'ять категорій: релігійні, житлові, ринкові, громадські та оборонні. Будівлі, побудовані до того часу, залишалися у традиційному стилі. На відміну від інших стилів ісламської та перської архітектури, у традиційній архітектурі ОАЕ мало орнаментів. Лише невелика кількість мечетей пропонує будь-яку форму орнаментів, що можна пояснити браком ресурсів та загальну залежність від простих, але ефективних конструкцій.

Глобалізація З початком ери глобалізації 1980-х років Об'єднані Арабські Емірати стали однією з найрозвиненіших країн регіону Перської затоки. Країна зазнала значного підйому, розвинувши сировинну економіку, причому поставки нафти та природного газу становили 40% від загального обсягу експорту та 38% ВВП . Протягом останніх двох десятиліть було докладено великих зусиль для диверсифікації економіки та зменшення залежності від доходів від нафти, збільшувалися інвестиції в сектори туризму, фінансів та будівництва. З кінця 1980-х років архітектура Об'єднаних Арабських Еміратів стала відомою своїм урбаністичним іміджем, який став вельми подібним до західних країн,

але все ще зберіг елементи традиційної еміратської культури .

Архітектура держави значною мірою залежить від припливу капіталу, що став результатом економічного буму останніх десятиліть. Тим не менш, нещодавній містобудівний та комерційний розвиток у всіх великих містах ОАЕ продовжує перебувати під впливом ісламської архітектури, що надало цим глобальним мегаполісам виразного арабського колориту.

Великі міста

Дубай

Рання забудова після розширення Дубая як глобального міста не мала прямих посилань на традиційну ісламську архітектуру. Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років у місті Дубай масово стали з'являтися скляні вежі, кожна з яких потребувала колосальної кількості електроенергії для охолодження. Саме у 1980-х роках у завданнях для архітекторів з'являються чіткі відсилання на ісламську архітектуру. Останнім часом будівельники та архітектори стали більше проявляти ініціативу у своїх проектних пропозиціях, враховуючи як арабську спадщину, так і екологічні проблеми. Дехто вбачає у цих проявах доказ того, що впродовж останніх 20 років під наглядом правителів Дубаю відбувається більш гармонійний розвиток. У будівництві все частіше використовуються ефективні термостійкі матеріали у поєднанні з традиційним арабським дизайном. Це можна побачити в будівлях, якими Дубай привернув увагу всього світу, включаючи будівлю Бурдж-Халіфу та готелю Бурдж-аль-Араб. Однак це показові проекти, які становлять невеликий відсоток того, що насправді будується у місті.

Бурдж-Халіфа була урочисто відкрита у січні 2010 року, представлена як найвища автономна споруда у світі заввишки 829,8 м. У будівлі розташовано кілька змішаних приміщень, включаючи комерційні магазини, офіси, розважальні заклади та житлові сектори. Під час проектування будівлі провідний архітектор Адріан Сміт врахував елементи традиційної ісламської архітектури, яка використовує ступінчасті висхідні спіралі. Це відобразило елементи ісламського дизайну, створюючи водночас стратегічну форму, яка забезпечила зменшення маси будівлі з висотою, що дозволило зробити конструкцію більш міцною та укріпленою. Будівля, ймовірно, має основу у формі квітки, що імітує рослину роду гіменокаліс, а саме білу лілію, що росте у навколишній пустелі.

Готель Бурдж-аль-Араб (що перекладається як «арабська вежа») був спроектований архітектором Томом Райтом за образом яхти класу J. Конструкція виготовлена зі сталевого каркаса, зовнішня частина якого обгортається навколо бетонної вежі, а «вітрило» утворене скловолокном з білим тефлоном. Бурдж-аль-Араб стоїть на штучному острові на відстані 280 м від пляжу Джумейра. Архітектор стверджував, що «клієнт хотів будівлю, яка б стала б символічним маніфестом для Дубая, подібною до Сіднея з його Оперним театром, Лондона із Біг-Беном чи Парижа з Ейфелевою вежею. Це мала бути будівля, яка б стала синонімом назви міста». Будівля відкрилася у 1999 році після п'яти років будівництва.

Музей майбутнього — один з найскладніших і найунікальніших будівельних проектів у світі та справжній архітектурний експеримент. Дизайн у вигляді еліпса був задуманий архітектором Шоном Кіллою (Shaun Killa) з Killa Design, переможцем конкурсу дизайну цього музею в 2015 році.Будівництво 78-метрового Музею майбутнього завершили у 2021 році. Музей став своєрідною вітриною інновацій і технологій, його футуристична форма відтворює саму суть музею, девіз якого — «бачити майбутнє, створювати майбутнє».https://metinvestholding.com/ua/media/article/muzej-buduschego-v-dubae-poeziya-v-staliБудівля «розмовляє арабською»: її фасад – це полотно для поезії шейха Мохаммеда бін Рашида Аль Мактума, виконаної каліграфією Маттара бін Лахеджа.

Абу-Дабі У 1967 році архітектурне планування Абу-Дабі було розроблено під керівництвом Заїда бін Султана Аль Нагайяна японським архітектором Кацухіко Такахаші. У районах із високою щільністю населення можна побачити багато середніх та висотних будівель, серед яких помітні хмарочоси міста: вежі Етіхад, штаб-квартира Національного банку Абу-Дабі, вежа Інвестиційного управління Абу-Дабі, штаб-квартира Алдар та палац Еміратів, що зазнали значного впливу своєї арабської спадщини.

В Абу-Дабі розташовано кілька надвисоких хмарочосів . Будівництво висотних будівель заохочується згідно Плану Абу-Дабі —2030. Розширення ділового центру міста Абу-Дабі продовжує зростати, і у місті будується ще кілька хмарочосів. Серед найвищих будівель в Абу-Дабі – житлова вежа Центрального ринку заввишки 328 м, The Landmark на висоті 324 м та вежа Скай-Тауер на висоті 310 м.

На відміну від сильно модернізованих хмарочосів міста, будівля Великої мечеті шейха Заїда продовжує виділятися як одне з найцінніших місць сучасного суспільства ОАЕ. Її проектування та будівництво розпочалося в листопаді 1996 року з метою «об'єднання світу». До процесу будівництва були залучені ремісники та привезені матеріали з кількох країн, включаючи Німеччину, Італію, Туреччину, Іран, Марокко, Пакистан, ОАЕ, Грецію, Нову Зеландію та Китай . Мечеть виготовлена з таких матеріалів, як мармур, камінь, золото, кераміка та кристали. Всі матеріали було обрано з урахуванням їх довговічністі. Таким чином, ця споруда є одою глобалізованому характеру сучасної архітектури, але водночас містить багато рис традиційного арабського дизайну.