Електрометалургійний завод у Лахорі – підприємство на півночі Пакистану.
Розвиток заводу почався із запуску в 1983/1984 році першого невеликого дрібносортного прокатного стану, а в 1986-му став до ладу стан для випуску будівельної арматури. Заготовку для завода на той час могли імпортувати або закуповувати в металургійного комбінату Pakistan Steel в Порт-Касімі (з 2015-го року це державне підприємство зупинене).
В 1999-му майданчик отримав власне сталеплавильне виробництво, що використовує індукційні печі. Спершу встановили 2 печі, а станом на 2020 рік використовували вже 7 печей та плавнували додати ще 4. Одинична потужність цих агрегатів доволі невелика, так, відомо про існування печей потужністю 6 МВт, 7,5 МВт та 12 МВт. Завдяки встановленню нового обладнання з 2015 по 2018 рік потужність майданчику по заготовці зросла з 73 до 340 тисяч тонн на рік, а в 2024-му рахувалась вже як 590 тисяч тонн. Завод розрахований на переробку брухту та заліза прямого відновлення.
До складу основного обладнання сталеплавильного переділу також входять запущена в 2014-му машина безперервного виливу сортової заготовки та піч-ківш.
Для прокатного переділу в 2008-му викупили обладнання заводу компанії Al-Bashir Steel Industries, що дозволило запустити ще два дрібносортні прокатні стани, а в 2010-му додали стан для будівельної арматури потужністю 150 тисяч тонн на рік. В 2013-му ввели в дію тандемний прокатний стан для дрібно- та середньосортового прокату (одне з джерел вказує його потужність як 300 тисяч тонн на рік).
Станом на 2020 рік майданчик міг продукувати 200 тисяч тонн дрібно- та середньосортового прокату та 246 тисяч тонн будівельної арматури. Не пізніше 2023-го запустили новий прокатний стан для будівельної арматури потужністю 430 тисяч тонн на рік, що дозволило вивести з експлуатації застаріле обладнання та довести загальну потужність прокатного переділу до 630 тисяч тонн на рік.
В 2024 році фактично виробили 280 тисяч тонн сортової заготовки та 246 тисячі тонн прокату.
В 2005-му запустили феросплавне виробництво, що досягнуло потужніості у 25 тисяч тонн на рік. Воно використовує технологію зануреної електродугової печі та може продукувати ферохром, феромарганець, феросилікомарганець та феросиліцій.
В 2005/2006 фінансовому році завод отримав власну електростанцію потужністю 9,3 МВт, а в 2011-му на тлі дефіциту природного газу організували процес газифікації вугілля.
Майданчик створила компанія Mughal Sons (Pvt) limited, що далі діяла як Mughal Steel, а в 2010-му змінила назву на Mughal Iron & Steel Industries Limited (MISIL).
Примітки