Завод азотних добрив у Садікабаді – підприємство хімічної промисловості Пакистану.
Проєкт реалізувала компанія Fatima Fertilizer Company Limited, створена Fatima Group and Arif Habib Group. Різіні виробництва майданчику ставали до ладу в 2009 – 2010 роках, а повноцінна робота комплексу почалась в 2011-му. До складу комплексу входять виробництва:
- аімаку потужністю 560 тисяч тонн на рік. В 2015-му потужність цього напряму збільшили з 1,5 до 1,7 тисяч тонн на добу;
- сечовини (результат реакції аміаку та діоксиду вуглецю) потужністю 500 тисяч тонн на рік;
- нітратної кислоти, яку отримують на основі аміаку, з показником у 500 тисяч тонн на рік;
- кальцій-аміачної селітри (результат обробки нітратною кислотою аміачної та кальцієвмісної сировини) потужністю 460 тисяч тонн на рік;
- комплексного азотно-фосфорного добрива – нітрофосфату (отримують обробкою фосфоритів нітратною кислотою) з показником 480 тисяч тонн на рік. Інше джерело вказує на можливість продукування азотно-фосфорних та азотно-фосфорно-калійних добрив з потужністю 360 та 300 тисяч тонн на рік відповідно.
Обладнання заводів сечовини та нітрофосфату виготовили спеціально під проєкт, тоді як в інших випадках до Пакистану перемістили обладнання, що вже було у вжитку.
Поставки необхідного для продукування аміаку природного газу відбуваються по газопроводу Марі – Садікабад. Варто відзначити, що ресурс з родовища Марі має понижену теплотворну здатність через високий вміст азоту та діоксиду вуглецю, а тому непридатний для прямої подачі до газотранспортної системи, як наслідок, його передусім задіяли для живлення заводів азотних добрив – до Садікабаду вже були введені в дію майданчики в Дахаркі, Мірпур-Матело та Гот-Махчі. Для Садікабаду із продукції Марі виділена квота у 3,1 млн м3 на добу.
Необхідні виробництвам комплексних добрив фосфорити імпортують.
Для забезпечення енергетичних потреб завод отримав власну електростанцію з газовими турбінами загальною потужністю 56 МВт та двома котлами-утилізаторами продуктивністю по 75 тонн пари на годину.
Примітки