Бундесве́р (, букв. Федеративна оборона) — збройні сили Федеративної Республіки Німеччини. Бундесвер поділяється на військову (збройні сили або Streitkräfte) та цивільну частину. Військова складова складається з Сухопутних військ, Військово-морського флоту, Повітряних сил, Об'єднаної служби забезпечення, Центральної медичної служби та Служби Кібер-інформаційної сфери.
Станом на 31 липня 2025 року Бундесвер мав чисельність 182 984 військовослужбовців дійсної служби та 80 602 цивільних осіб, ставши її серед 30 найбільших збройних сил світу та роблячи її другою за величиною в Європейському Союзі після Франції. Крім того, Бундесвер має приблизно 860 000 військовослужбовців резерву (2025). З військовими витратами Німеччини в 88,5 мільярдів доларів (2024 р.), Бундесвер є четвертою за фінансуванням армією у світі, хоча військові витрати донедавна залишалися низькими в середньому на рівні 1,5% національного ВВП, значно нижче необов'язкової цілі НАТО у 2%. У 2024 році Німеччина виконала зобов'язання перед НАТО, витративши на свої збройні сили 2,00% свого ВВП. Німеччина прагне збільшити чисельність Бундесверу до 203 000 солдатів до 2025 року, щоб краще справлятися зі зростаючими обов’язками. 18 грудня 2024 року міністр оборони ФРН Борис Пісторіус під час виступу в парламенті заявив, що Німеччина може збільшити чисельність своїх Збройних сил до 230 тисяч військовослужбовців. Однак її показники на цей момент і так на 20 тисяч менші за цільові, через проблеми з набором. Ці плани включають розгортання 3-5 додаткових бригад.В уряді ФРН допускають збільшення чисельності Бундесверу до 230 тисячУ Бундестазі вважають, що чисельність армії Німеччини слід збільшити на понад третину За підрахунками Пісторіуса, у довгостроковій перспективі Німеччині в рамках НАТО необхідно для ефективної оборони та виконання своїх зобов'язань, що постійно зростають, близько 460 тисяч військовослужбовців.Уряд Німеччини схвалив плани щодо військової повинності
Після занепокоєння через російське вторгнення в Україну Німеччина оголосила про суттєві зміни в політиці, пообіцявши виділити спеціальний фонд у розмірі 100 мільярдів євро для Бундесверу – щоб виправити роки недоінвестування – разом із підвищенням бюджету до рівня понад 2% ВВП.
Історія
Засадничі принципи Назву Бундесвер вперше запропонував колишній генерал Вермахту та ліберальний політик Гассо фон Мантойффель. Залізний хрест (Eisernes Kreuz), символ, який давно асоціюється з військовими Німеччини, є її офіційною емблемою. Schwarzes Kreuz походить від чорного хреста середньовічних лицарів Тевтонського ордену; з 1813 року символ використовується для позначення військової нагороди для всіх чинів.
Коли Бундесвер був створений у 1955 році, його основоположні принципи базувалися на створенні абсолютно нових військових сил для захисту Західної Німеччини. У цьому відношенні Бундесвер не вважав себе спадкоємцем ані Рейхсверу (1921–1935) Веймарської республіки, ані гітлерівського Вермахту (1935–1945) і не дотримувався традицій жодної колишньої німецької військової організації. Його офіційний етос базується на трьох основних темах: цілі військових реформаторів початку XIX століття, таких як Шарнгорст, Ґнайзенау та Клаузевіц поведінка учасників військового опору проти Адольфа Гітлера, особливо спроба Клауса фон Штауффенберга та Геннінга фон Трескова вбити його. власна традиція з 1955 року.
Однією з найпомітніших традицій сучасного Бундесверу є . Це форма , яка бере свій початок в епоху ландскнехту. ФРН відновила цю офіційну військову церемонію в 1952 році, за три роки до заснування Бундесверу. Сьогодні її виконує військовий оркестр із 4 фанфарними трубачами та литаврами, корпусом барабанів, до двох рот супроводу Бундесверу (або іншого уповноваженого підрозділу) та факелоносцями. Zapfenstreich виконується лише під час національних свят або урочистих публічних заходів. Воно може вшановувати присутніх видатних осіб, таких як федеральний президент Німеччини, або служити завершенням великих військових навчань.
Іншою важливою традицією в сучасних збройних силах Німеччини є : урочиста присяга, яку складають професійні солдати та новобранці (і призовники) під час базової підготовки. Існує два види присяги: клятва для призовників і урочиста клятва для штатного складу.
Присяга дається щороку 20 липня, у день, коли група офіцерів Вермахту спробувала вбити Адольфа Гітлера в 1944 році. Новобранці з Wachbataillon Бундесверу складають обітницю (Gelöbnis) у в Берліні. Це був штаб опору, а також місце, де офіцерів стратили після невдалого замаху. Національні заходи проводяться неподалік на території Рейхстагу. Подібні заходи також відбуваються по всій Німеччині. З 2011 року, коли було призупинено призов, формулювання церемоніальної обітниці для призовників і добровольців має такий вигляд:
"Ich gelobe, der Bundesrepublik Deutschland treu zu dienen und das Recht und die Freiheit des deutschen Volkes tapfer zu verteidigen."
Службовий персонал Бундесверу замінює "Ich gelobe, ..." на "Ich schwöre, ..." ("Я присягаю...").
Холодна війна: 1955–1990
Після Другої світової війни відповідальність за безпеку Німеччини в цілому лежала на чотирьох окупаційних союзних державах: Сполучених Штатах, Сполученому Королівстві, Франції та Радянському Союзі. Німеччина була без збройних сил після розпуску вермахту після Другої світової війни. Коли Федеративна Республіка Німеччина була заснована в 1949 році, вона не мала збройних сил. Німеччина залишалася повністю демілітаризованою, і будь-які плани щодо німецьких збройних сил були заборонені правилами союзників.
Деякі військово-морські підрозділи розмінування, такі як Німецьке управління розмінування (Deutscher Minenräumdienst), продовжували існувати, але вони залишалися неозброєними та перебували під контролем союзників і не служили як сили національної оборони. Федеральна прикордонна охорона (Bundesgrenzschutz), мобільна, легкоозброєна поліція чисельністю 10 000 чоловік, була створена 14 березня 1951 року та розширена до 20 000 осіб 19 червня 1953 року. Пропозиція об’єднати західнонімецькі війська з солдатами Франції, Бельгії, Нідерланди, Люксембургу та Італії в Європейському оборонному співтоваристві були запропоновані, але так і не реалізовані.
Між Сполученими Штатами, Великою Британією та Францією точилася дискусія щодо питання відновлення армії (Західної) Німеччини. Зокрема, Франція не хотіла дозволити Німеччині переозброїтися у світлі недавньої історії (Німеччина двічі вторглася до Франції, як ми пам’ятаємо, у Першій та Другій світовій війнах, а також перемогла Францію у франко-прусській війні 1870/71 рр.) . Однак після провалу проекту створення Європейського оборонного співтовариства у Національних зборах Франції в 1954 році Франція погодилася на вступ Західної Німеччини до НАТО та переозброєння.
Із зростанням напруженості між Радянським Союзом і Заходом, особливо після Корейської війни, цю політику необхідно було переглянути. У той час як Німецька Демократична Республіка (Східна Німеччина) вже таємно переозброювалася, зародки нової західнонімецької сили почалися в 1950 році, коли колишні високопоставлені німецькі офіцери отримали від канцлера Конрада Аденауера завдання обговорити варіанти . Результати зустрічі в монастирі склали концептуальну базу для створення нових збройних сил у Західній Німеччині.
Amt Blank (Агентство Blank, назване на честь свого директора Теодора Бланка), попередник пізнішого Федерального міністерства оборони, було сформовано того ж року для підготовки створення майбутніх сил. Гассо фон Мантойффель, колишній генерал Вермахту і політик Вільної демократичної партії, подав назву Бундесвер для нових сил. Згодом цю назву підтвердив західнонімецький Бундестаг.
Бундесвер був офіційно створений у 200-й день народження Шарнгорста 12 листопада 1955 року. З точки зору особового складу та освіти, найважливішою початковою рисою нових німецьких збройних сил була їхня орієнтація як громадян, захисників демократичної держави, повністю підпорядкованих політичному керівництву країни.Fritz Erler, 'Politik und nicht Prestige,' in Erler and Jaeger, Sicherheit und Rustung, 1962, p.82-3, cited in Julian Lider, Origins and Development of West German Military Thought, Vol. I, 1949–1966, Gower Publishing Company Ltd, Aldershot/Brookfield VT, 1986, p.125 Була створена кадрова комісія, щоб переконатися, що майбутні полковники та генерали збройних сил – це ті, чия політична позиція та досвід будуть прийнятні для нової демократичної держави.Aberheim, 'The Citizen in Uniform: Reform and its Critics in the Bundeswehr,' in Szabo, (ed.), The Bundeswehr and Western Security, St. Martin's Press, New York, 1990, p.39. Було кілька ключових реформаторів, таких як генерал Ульріх де Мезьєр, генерал граф фон Кільмансегг і граф ,Donald Aberheim, 1990, p.37; Donald Aberheim, 'German Soldiers and German Unity: Political Foundations of the German Armed Forces,' California Naval Postgraduate School, 1991, p.14, cited in Artur A Bogowicz, 'Polish Armed Forces of 2000: Demands and Changes ,' NPGS Thesis, March 2000, and Obituary for General Ulrich de Maizière, The Times, 13 September 2006 які знову підкреслили деякі з більш демократичних частин історії збройних сил Німеччини, щоб створити міцну цивільно-військову основу для розвитку.
Після поправки до Основного закону в 1955 році Західна Німеччина стала членом НАТО. Перший публічний військовий огляд відбувся в Андернаху в січні 1956 року.Large, David Clay Germans to the Front West German rearmament in the Adenauer era University of North Carolina Press 1996 pp244-5 У 1956 році було знову запроваджено військову повинність для всіх чоловіків віком від 18 до 45 років, яка пізніше була доповнена цивільною альтернативою з більшою тривалістю (див. Призов у Німеччині). У відповідь Східна Німеччина у 1956 році сформувала власні військові сили Національну народну армію (NVA), а призов на військову службу було запроваджено лише в 1962 році. Національна народна армія зрештою була розформована після возз'єднання Німеччини в 1990 році. Обов’язковий призов було призупинено, але не повністю скасовано як альтернативу – у січні 2011 року.
Під час холодної війни Бундесвер був опорою звичайної оборони НАТО в Центральній Європі. Він мав чисельність 495 000 військових і 170 000 цивільного персоналу. Незважаючи на те, що Німеччина мала менші збройні сили, ніж Франція та Сполучені Штати, історик Холодної війни оцінює Бундесвер як «можливо, найкращу армію у світі».John Lewis Gaddis, 'The Cold War – a New History', Penguin Books, London, 2005, p.220 Сухопутні війська складалася з трьох корпусів з 12 дивізіями, більшість із яких були важко озброєні танками та БТРами. Люфтваффе володіли значною кількістю тактичних бойових літаків і брали участь в інтегрованій протиповітряній обороні НАТО (NATINAD). Військово-морським флотам було поставлено завдання та було оснащено задля Балтійських підходів, забезпечення ескорту підкріплення та поповнення кораблів у Північному морі та стримування радянського Балтійського флоту.
Під час радянсько-афганської війни у 1980-х роках німецький спецназ Бундесверу був задіяний у рамках таємної операції. У цей час значну роль відіграла операція «Літній дощ». Федеральна розвідувальна служба Німеччини (BND) провела цю секретну місію, під час якої спецназ був розгорнутий із Західної Німеччини до Пакистану, а потім до Афганістану.
Основним завданням цих спецпідрозділів було таємне придбання радянської збройової техніки, включаючи броню для бойових гелікоптерів, транспортних засобів, міни, сучасні боєприпаси, такі як уранові снаряди, ракетні боєголовки, прилади нічного бачення та навігаційні технології. Співпраця з повсталими моджахедами була центральною частиною цієї таємної операції.
За цей час Бундесвер не брав участі в бойових діях. Проте було проведено низку масштабних навчань, які призвели до втрат оперативників. Перший такий інцидент стався в червні 1957 року, коли 15 новобранців-десантників потонули в річці Іллер, Баварія.Large op.cit. pp263-4
Возз'єднання Німеччини 1990