Сер Джоселін Філд Торп (Sir Jocelyn Field Thorpe; FRS; – ) – англійський хімік-органік, який зробив значний внесок у розвиток органічної хімії, зокрема відомий завдяки відкриттю та трьох іменних реакцій.

Ранні роки та освіта Торп народився в Клепгемі, Лондон, 1 грудня 1872 року. Він був шостим сином (одним із дев'яти дітей) у родині містера та місіс В. Г. Торпа з . Навчався у Вортінг-коледжі, а з 1888 по 1890 рік вивчав інженерну справу в Кінгс-коледжі. Згодом, у 1890–1892 роках, він перейшов до для вивчення хімії. У 1895 році Торп здобув ступінь доктора філософії з органічної хімії в Гайдельберзькому університеті під керівництвом . У 1895 році він приєднався до в Манчестері (який у 1904 році став частиною Манчестерського університету), розпочавши роботу як асистент Вільяма Генрі Перкіна-молодшого. У 1896 році він став лектором, а у 1908 році – старшим лектором. Того ж року він був обраний членом Лондонського королівського товариства і отримав стипендію Сорбі від Королівського товариства для проведення досліджень у Шеффілді.

Кар'єра та наукова діяльність У 1908 році він перейшов до Шеффілдського університету на дослідницьку посаду з повною зайнятістю, а в 1913 році подав заявку та був обраний завідувачем кафедри органічної хімії в Імперському коледжі, яку очолював до 1939 року. Його попередником на цій посаді був . Хоча вони не були родичами, батько вченого був близьким другом Т. Е. Торпа, і саме останній переконав його змінити інженерну спеціальність на хімію під час навчання в бакалавраті. Хоча некролог, написаний Інголдом, містить ґрунтовний опис наукової діяльності Торпа, у ньому бракує посилань; натомість наводить певні джерела, і тому його праця є кращим джерелом для вивчення кар'єри Торпа в галузі хімічних досліджень.

Разом із Вільямом Г. Перкіном-молодшим у Манчестері він переважно працював над терпенами (основними компонентами багатьох ефірних олій), зокрема над камфорою та її похідними. З 1913 року в Імперському коледжі він розпочав вкрай необхідну реорганізацію кафедри органічної хімії. З початком війни у 1914 році він повністю занурився у роботу на потреби фронту і проявив себе як креативний адміністратор, працюючи, зокрема, у комітетах з хімічного захисту та окопної війни. З 1916 по 1922 рік він був членом Консультативної ради новоствореного та дуже впливового . Його хімічні дослідження під час війни значною мірою стосувалися розробки сльозогінних засобів та таких анальгетиків, як та новокаїн.

Після війни він залишався членом багатьох комітетів, а урядові та промислові структури часто зверталися до нього за консультаціями. Реорганізація його кафедри тривала, проте саме на цей післявоєнний період припала значна частина його найкращих досліджень. Разом із , який працював демонстратором на кафедрі хімії з 1920 по 1924 рік, Торп досліджував «відхилення валентності» (іноді його називають ефектом Торпа — Інгольда). Цей ефект ґрунтується на спостереженні, що збільшення розміру двох замісників біля тетраедрично зв’язаного атома вуглецю призводить до підвищення швидкості внутрішньомолекулярних реакцій між частинами двох інших замісників.

Його ім’я носять три органічні реакції. Реакція Торпа – це хімічна реакція, яка описується як самоконденсація аліфатичних нітрилів, що каталізується основою з утворенням . Реакція Торпа — Ціґлера є внутрішньомолекулярною модифікацією, де реагентом виступає динітрил, а продуктом після кислотного гідролізу є циклічний кетон. У конденсації Гуарескі — Торпа реагує з 1,3-дикетоном з утворенням 2-піридону.

Публікації Торп був автором численних наукових праць, опублікованих переважно в часописі «Journal of the Chemical Society Transactions»; деякі з них цитує Лінстед. Він також написав три книги, усі вони зберігаються в Британській бібліотеці: J. C. Cain and J. F. Thorpe, The synthetic dyestuffs and the intermediate products from which they are derived (Синтетичні барвники та проміжні продукти, з яких вони походять), 1905; C. K. Ingold and J. F. Thorpe, Synthetic colouring matters - vat colours (Синтетичні фарбувальні речовини — кубові барвники), 1923; J. F. Thorpe and M. Whiteley, A Student's Manual of Organic Chemical Analyses (Студентський посібник з аналізу органічних хімічних сполук), 1925. У пізні роки він був співредактором кількох томів «Dictionary of Applied Chemistry» (Словника прикладної хімії) Т. Т. Торпа.

Нагороди та визнання У 1908 році Торп став членом Лондонського королівського товариства. У 1917 році він був нагороджений орденом Британської імперії, і того ж року став офіцером ордена Почесного легіону (Франція). У 1921 році він обійняв посаду віцепрезидента Хімічного товариства, а також був відзначений медаллю Лонгстаффа. У 1922 році Торп отримав Медаль Деві від Королівського товариства. Протягом 1928–1931 років він був президентом Хімічного товариства. У 1939 році за визначні наукові досягнення він був посвячений у лицарі, отримавши титул лицаря-командора ордена Британської імперії.

Особистість Кон згадував Торпа як веселу та сповнену ідей людину; він ніколи не був щасливішим, ніж під час роботи в лабораторії. Зазвичай він працював просто у сорочці, без будь-якого захисного одягу (як показує відома фотографія, де він курить сигару – він дуже любив сигарети та сигари), пильно вдивляючись у пробірку. Кон, Лінстед та Армстронг відзначали його доброту та людяність у ставленні до інших. Він був культурною людиною з глибоким інтересом до англійської порцеляни. У кар'єрі його палко підтримувала дружина, Еліс Ліліан (до шлюбу Бріггс, 1879–1967), з якою він одружився у 1902 році.

Примітки