«Гей, була в мене коняка» — українська народна пісня, створена на слова вірша Якова Щоголева «Гречкосій» (також опублікованого під назвою «У полі»). Твір належить до козацького циклу та є зразком українського романтизму XIX століття. У народній традиції пісня поширилася також під варіантами назв «Гей, у мене був коняка» та «Ой, у мене був коняка»..

Історія створення Поетичною основою пісні є вірш «Гречкосій», написаний представником харківської школи романтизму Яковом Щоголевим у 1846 році. Перша значна публікація тексту відбулася в альманасі «Хата» у 1860 році.

Музична історія твору має кілька варіантів і не є остаточно з'ясованою. Традиційно вважається, що першу професійну обробку та мелодію створив композитор Алоїз Єдлічка, про поєднання тексту з мелодією якого схвально відгукувався сам Яків Щоголів.

Водночас дослідники та виконавці (зокрема Тарас Компаніченко) заперечують авторство Єдлічки щодо сучасної фольклорної версії. Вони наголошують, що мелодія, записана 1983 року експедицією Київської консерваторії у Срібнянському районі на Переяславщині, є винятково народною.

Загалом у народному побуті та виконавській практиці існує декілька відмінних музичних версій. Наприклад, варіант, виконаний Зіновієм Штокалком та Кубанським козачим хором, суттєво відрізняється за мелодією від фольклорного запису з Переяславщини (який використовують «Гуртоправці», «Хорея Козацька» та «Дударик»). Через наявність цих паралельних мелодичних традицій залишається нез'ясованим, яку саме з них міг створити чи обробити Єдлічка.Хорея Козацька. De Libertate. — К.: Кофеїн, 2018.

Сюжет та символізм Текст пісні побудований як монолог колишнього козака, який описує процес втрати своєї ідентичності та військового статусу. Структура твору послідовно розкриває перехід від «золотої доби» козацтва до буденної селянської праці.

Образна система пісні базується на низці архетипів. Кінь (коняка-розбишака) уособлює волю та побратимство, а його втрата символізує неможливість продовжувати військове життя. Шабля та рушниця виступають символами лицарської честі, де пощерблена шабля є метафорою поразки та морального виснаження. Образ дівчини, яка «відцуралась», позначає соціальну смерть героя як воїна та втрату майбутнього. Плуг і соха в контексті твору є символами важкої монотонної праці, яка прийшла на зміну лицарському стану. Фінальна частина із зображенням вечері в степу, де героєві відповідає лише луна, підкреслює екзистенційну самотність людини.

Виконавці Серед ранніх записів твору відоме виконання бандуриста Зіновія Штокалка, зроблене у 1950-х роках (початково поширювалося на касетах, а в 2008 році увійшло до ретроспективного альбому «Відлуння століть»). Штокалко співає пісню на інший варіант мелодії, який суттєво відрізняється від запису зі Срібнянського району; подібну мелодичну версію виконує також Кубанський козачий хор.

Серед сучасних записів є версія гурту «Гуртоправці» у складі Северина Данилейка, Тараса Компаніченка, Олега Бута та Юрія Фединського, що увійшла до альбому «Там стояли гуртоправці...» 2005 року. Ця версія мелодії базується на автентичному записі, зробленому 1983 року у Срібнянському районі експедицією Київської консерваторії під керівництвом Олени Мурзини. Оригінал запису зберігається в архіві Лабораторії етномузикології Національної музичної академії.

Пісня також представлена в репертуарі гурту «Хорея Козацька» у музичній обробці та аранжуванні Тараса Компаніченка. Твір під назвою «Гречкосій» або «Гей, була в мене коняка» увійшов до альбомів гурту «Бенкет Духовний» (2012) та «De Libertate» (2018).

Академічне виконання представлене Чоловічою хоровою капелою «Дударик».

Варіанти тексту

Посилання