Герман Іван Пилипович (, ) — австрійський мінералог, гірський інженер і статистик на російській службі, статський радник, обер-берг-гауптман, член Берг-колегії, професор технології Віденського університету, Імператорської академії наук (Петербург, з 1790), начальник Єкатеринбурзьких залізних заводів, які частково вдосконалив, частково відкрив нові, і монетного двору. Автор численних праць, що вийшли друком німецькою та російською мовами у наукових журналах і окремими виданнями. М. А. Цион. Герман, Иван Филиппович. // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.

Біографія Народився у Маріахофі, у Штирії. Початкову освіту отримав у міській школі у Мурау, звідки перейшов у манастирську (домініканську) у Фрізасі. Після навчання був посланий для ознайомлення з соляною промисловістю у Аусзее. Потім Герман поступив на службу у Мурау, а потім в управу князівства Шварценберзького у Гарці. Тут він відвідував університет. Згодом повернувся знову на службу у Мурау, де відвідував навколишні залізоробні і сталеливарні заводи. У 1777 році був переведений до Відня у головну управу князя Шварценберга і протягом 2-х років завідував головною касою. У Відні вивчав мінералогію, гірську справу і технології. У 1781 році подорожував по Німеччині, Угорщині і Італії, під час якого розширив свої знання з промисловості. З 1881 року у Віденському університеті читав лекції з технології. У книзі «Подорожі по Австрії, Штирії, Каринтії тощо» (1780—1783) збирався дати опис сталеливарної справи у Шварценбергів у Штирії, однак цим наміром нажив неприємностей і аби уникнути їх знову поїхав у подорож.

Переїхав до Росії у 1782 році, де його було прийнято до членів-кореспондентів Імператорської академії наук і надано посаду мінеролага. У 1783 році був посланий на Урал для облаштування там сталеливарнихї заводів. У 1784 році в Петербурзі запропонував свій проект на затвердження. Проект було прийнято і Герман отримав чин надвірного радника і був призначений директрором Пишминського сталеливарного заводу, що саме мав стати до ладу. Він об'їхав сибірські, особливо Коливанські, копальні. 1786 року був обраний почесним членом Академії, а у 1790 році ординарним академіком по кафедрі мінералогії. 1798 року призначений дійсним членом Берг-колегії, а 1799 року — інспектором Гірського училища і отримав чин колезького радника. У 1800 році йому було доручено проінспектувати роботу заводів для лиття гармат у Олонецькій губерні, 1801 року його було призначено начальником Єкатеринбурзького гірського правління. Він був поланий до Сибіру. Брав участь у облаштуванні у Єкатеринбурзі залізоробного заводу, монетного двору і типографії. 1808 року став членом берг-колегії при Міністерстві фінансів. 1811 року здійснив ще одну, п'яту, подорож до Сибіру. Помер у Петербурзі 31 грудня 1815 року.

Іван Герман був одружений з 1787 року на дочці тайного радника Єлизаветі Качка і мав 7 дітей.

Праці зі статистики В галузі статистики І. Герману належить розробка проекту організації системи постійного статистичного обліку на державному рівні та створення статистики дер­жавного господарства. Він запропонував створен­ня при Сенаті спеціальної комісії для організації система­тичного збирання й опрацювання статистичних матеріалів, які мали б на місцях збирати спеціально підготовлені чи­новники. Він вважав, що треба вести в кожній губер­нії систематичний облік населення, дворів, населених пунк­тів. Потім узагальнені статистичні губернські матеріали пе­ріодично надсилати до сенатської комісії, котра обробля­тиме їх і таким чином систематично забезпечуватиме дер­жавні органи необхідними статистичними даними. М. В. Захарченко, О. І. Погорілий. Історія соціології від античності до початку XX століття. — К.: Либідь, 1993. — 336 с. — С. 125. ISBN 5-325-00191-4

І. Герман також розробив проект проведення одно­денного загального перепису населення імперії, який мав замінити довготривалі громіздкі і ненадійні ревізькі пере­писи. Дані одноразового перепису передбачалося доповню­вати більш досконалою системою церковного обліку насе­лення.

Але його пропозиції не були прийняті і його проекти були забуті.

Наукові праці

Його праці численні, серед них такі: «Reisen durch Oesterreich, Steyermark, Kärnten, Krain,Italien, Tyrol, Salzburg, und Baiern» (1781); «Abriss der physikalischen Beschaffenheit der Oesterreichischen Staaten» (1782); «Ueber die beste Methode Eisen zu schmelzen» (СПб., 1784); «Beiträge zur Physik, Oeconomie, Mineralogie etc.» (Б., 1786—88); «Versuch einer mineralogischen Beschreibung d. Uralischen Erzgebirges» (Б., 1789); «Statistische Schilderung des Russlands» (СПб., 1790), «Naturgeschichte des Kupfers», «Mineralogische Reisen in Sibirien von 1783—96» (В., 1797—1801); «Сочинения о сибирских рудниках и заводах» (СПб., 1797—98); «Описание Кончезерского и Петрозаводского заводов и производимого при оных литья пушек и снарядов» (СПб., 1803); Описание заводов, под ведомством Екатеринбургского горного начальства состоявших — Типография Екатеринбургских горных заводов, 1809. — 388 с. «Die Wichtigkeit des russ. Bergbaues» (СПб., 1810); «Историч. начертание горного производства в Российской империи» (Екатеринбург, 1810); «Ueber Russlads Bevölkerung» (В., 1811).

Друкувався також у «Nova Acta» Акад., т. VI—XIV, у «Chemische Annalen» Креля та інших журналах.

Література

М. А. Цион. Герман, Иван Филиппович. // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918. Герман Иван Филиппович. //

Посилання