Адено́ма ( від — залоза і — пухлина) — доброякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних залозистих органів (грудна залоза, печінка, нирки, яєчники, щитоподібна залоза тощо); будовою подібна до відповідної залози. Здебільшого є гормоно-залежною пухлиною. Іноді злоякісно перероджується.
Клінічні прояви Клінічні прояви аденоми різняться залежно від її локалізації: аденоми наднирників можуть супроводжуватися втратою ваги та пітливістю, підвищенням АТ тощо, бронхіальна аденома може супроводжуватися кашлем, інколи з домішками крові у мокроті, аденоми підшлункової залози — болями, діареєю і втомлюваністю. Сама собою аденома не викликає жодних неприємних відчуттів і проявляється, коли через свої розміри починає притискати анатомічні утворення організму — кровоносні судини, нерви, сечовивідні шляхи. тощо. Аденоми слизових оболонок виступають над поверхнею у вигляді поліпа. Аденоматозні поліпи можуть проявлятися кровотечею з прямої кишки або домішками крові в калі, також може розвиватися анемія. Розміри пухлини різноманітні — від декількох міліметрів до десятків сантиметрів. Механізм розвитку аденом у цілому вивчений недостатньо. Однак здебільшого вдається простежити первинні порушення в балансі гормонів-регуляторів функції залозистого епітелію або виявити молекулярно-генетичні аномалії.
Макроскопічний вигляд Зовнішній вигляд аденоми залежить від походження. Наприклад, аденома, яка вражає порожнисті органи (травний тракт) проростає у просвіт, утворюючи аденоматозний поліп або поліпоїдну аденому. Поліпоїдні аденоми бувають сидячими (з широкою основою) та педункульованими (мають часточкову головку на довгій тонкій ніжці).
Цитопатологія Залежно від гістологічної структури виділяють такі види аденом: Кістозна (замкнене мішкоподібне новоутворення). Папілярна (всередині виявляються сосочкові розростання залозистого епітелію). Поліпозна (поліп, який формується в результаті аномального розростання залозистої тканини). Солідна (залозисті елементи значно переважають над сполучною тканиною і утворюють конгломерат). Тубулярна (представлена у вигляді тонких каналів, що вистелені епітелієм). Фіброзна (виражене переважання сполучної тканини над залозистими структурами).
Клітинна архітектура в аденомі зазнає змін, зокрема відбувається дисплазія клітин (порушення нормальної диференціації епітеліальних клітині). Клітини стають трубчастими, ворсинчастими або трубчасто-ворсинчастими. Клітини пухлини виглядають нерегулярно з глибоко забарвленими (гіперхроматичними) і багатошаровими ядром і ядерцем, зменшеною секрецією слизу. Базальна мембрана залишається неушкодженою, оскільки аденома — неракова пухлина. Зміни, яких зазнають клітини аденоми, теж залежать від походження. В аденомах товстої кишки зазвичай спостерігається клітинна дисплазія невисокого ступеню, секреція муцину може бути зменшеною. У папілярних ниркових аденомах клітини виглядають трубчастими, самі аденоми розміром не перевищують 0,5 см. Ці аденоми містять трубчасті та сосочкові клітини, вистелені кубоїдальними клітинами. Атипових не багато. Фіброаденоми молочної складаються з епітеліального і стромального компонентів. Клітинні зміни відзначаються в епітеліальному компоненті. Аденоми щитоподібної залози мають невеликі розміри, походять, здебільшого, з фолікулярного епітелію і називаються фолікулярними аденомами.
Локалізація
Щитоподібна залоза Аденоми щитоподібної залози — це однорідні, поодинокі, інкапсульовані пухлини. Більшість безсимптомні, але інколи у пацієнтів може бути задишка, внаслідок тиску на трахею, та дисфагія, внаслідок перетискання стравоходу, осиплість голосу, через подразнення гортанного нерва, і близько 1 % хворих мають гіпертиреоз. Зазвичай їх поділяють на фолікулярні та папілярні. Папілярні аденоми вважаються надзвичайно рідкісними, частіше спостерігаються у дітей та підлітків, супроводжуються гіперпластичними змінами, мають вигляд суцільного вузла з чіткими межами, що часто інкапсульований, нагадують кісти з сосочкоподібними розростаннями, що складаються з фолікулів, спрямованими до центру вузла, всередині.
Існує 5 підтипів фолікулярних аденом: Фетальний (мікрофолікулярний) — є потенціал до мікроінвазії. Вони складаються з невеликих, щільно упакованих фолікулів, вистелених епітелієм. Ембріональний (атиповий) — є потенціал до мікроінвазії. Колоїдний (макрофолікулярний) — не мають потенціалу до мікроінвазії, фолікули великі. Трабекулярний. Гюртле-клітинна аденома (онкоцитна пухлина) — рідкісна доброякісна пухлина, яка зазвичай спостерігається у жінок у віці від 70 до 80 років. Ця аденома характеризується масою доброякісних клітин Гюртле. Зазвичай таку масу видаляють, оскільки вона може перетворитися на Гюртле-клітинну карциному.
Аденоми щитоподібної залози можуть бути активними (функціональними), тоді вони виробляють гормони, або неактивними (нефункціональними). Функціональні аденоми найчастіше є результатом розмноження клітин, з мутацією у гені TSH-рецептора, і рідше у гені аденилатциклази, що стимулює експресію білка G альфа. Мутація K-RAS найчастіше зустрічається в нефункціонуючих аденомах і пов'язана з розвитком карцином щитоподібної залози.
Можуть бути пов'язаними з дефіцитом Йоду та деякими мутаціями в BRAF, RET, KRAS та з перебудовою гена PAX8-PPAR, який бере участь у диференціації фолікулярних клітин. Перебудова гена PAX8-PPAR виявляється в 4-13 % аденом. Аденоми щитоподібної залози частіше спостерігаються у жінок. Зазвичай хворий має лише один вузлик, але бувають і множинні аденоми. В разі коли аденома виробляє надмірну кількість гормонів, що призводить до гіпертиреозу, говорять про токсичну аденому щитоподібної залози або вузловий токсичний зоб.
Паращитоподібна залоза Аденома паращитоподібної залози може супроводжуватися слабкістю, втомлюваністю, запорами, каменями в нирках, втратою апетиту і болем у кістках, що є ознакою гіперпаратиреозу, що виникає у пацієнтів із паратиреоїдною аденомою, оскільки аденома призводить до надмірної продукції паратгормону. Найчастіше виникають у жінок після 60 років. Аденома паращитоподібної залози може бути пов'язана з надмірною експресією гена цикліну D1.
Молочні залози Фіброаденома — переважно безболісна, однобічна, доброякісна пухлина молочної залози, яка є твердою грудкою, що не заповнена рідиною. Найчастіше фіброаденоми зустрічаються у жінок віком від 14 до 35 років. Фіброаденоми скорочуються після менопаузи і рідше зустрічаються у жінок після неї. Фіброаденоми — тверді, гумоподібні маси з чіткими краями, що складаються з епітеліального та стромального компонентів. Причина виникнення фіброаденом невідома (ідіопатична). Припускається існування зв'язку між фіброаденомами та репродуктивними гормонами; це може пояснити, чому фіброаденоми виявляються протягом репродуктивних років, збільшуються в розмірах під час вагітності та регресують після менопаузи. Фіброаденома виникає із стромальних та епітеліальних клітин сполучної тканини, які функціонально та механічно важливі у грудях. Ці тканини містять рецептори як до естрогену, так і до прогестерону. Гормональна чутливість викликає надмірне розмноження сполучних тканин молочної залози. Ген (MED12) також має важливе значення в патофізіології фіброаденоми. До 66 % фіброаденом містять мутації в екзоні 2 гена медіаторного комплексу 12 (MED12). Ці мутації обмежуються стромальним компонентом.
Нирки Аденома нирок розвивається з клітин залозистого епітелію ниркових канальців і може передувати карциномі. Вони поділяються на папілярні, тубулярні та альвеолярні залежно від гістологічної структури. Папілярні поширені в пацієнтів віком від 70 років, локалізуються переважно в корі, зазвичай неінкапсульовані, розвиваються з епітелію канальців, рідко перевищують півтора сантиметри в діаметрі. Часто клітини цих пухлин втрачають Y-хромосому і мають комбіновану трисомію хромосом 7 і 17. Зазвичай безсимптомні. Ниркові аденоми зазвичай розвиваються з канальцевого епітелію і виявляються випадково в корі як блідо-жовто-сірі дискретні вузлики, складаються із складних, розгалужених трубчастих і папілярних структур, вистелених одним шаром клітин. Їх буває досить складно відрізнити від карциноми.
Надниркові залози Аденоми наднирників є доволі поширенем явищем. Злоякісне переродження відбувається дуже рідко, але якщо така аденома виділяє велику кількість гормонів, то можливий розвиток синдрому Кушинга (надлишок кортизолу), синдрому Конна (надлишок альдостерону), гіперандрогенізм (надлишок андрогенів). Доброякісна гормон-продукуюча пухлина, що походить з кіркової речовини надниркової залози називається адренокортикальна аденома.Струков А. И.; Серов В. В. (2010). Патологическая анатомия (русский) (вид. 5). РФ: Литтерра. с. 880. Залежно від типу гормону, що продукує пухлина, виділяють:
Альдостерома (альдостеронпродукуюча пухлина) розвивається з клітин клубкової зони наднирників, призводить до синдрому Конна. Може проявлятися гіпертонією, сильним головним болем у лобній ділянці, загальною та м'язовою слабкістю, спрагою, підвищеним сечовиділенням, періодичними судомами. Кортикостерома (кортизолпродукуюча пухлина) розвивається з пучкової зони кори наднирників, призводить до розвитку гіперкортицизму (синдром Кушинга). Андростерома (андрогенпродукуюча пухлина) розвивається з сітчастої зони коркової речовини. У жінок проявляється маскулінізуючими змінами зовнішності, огрубішанням голосу, порушенням менструацій, атрофією молочних залоз, матки, підсиленням росту волосся на обличчі, тілі, кінцівках (гірсутизм). У чоловіків клінічні прояви гіперандрогенізма менш виразні, тому андростерома може бути випадковою знахідкою.
У цілому ж, аденоми наднирникових залоз є найпоширенішим їх ураженням, в більшості випадків (96 %) вони є нефункціональними та асимптоматичними, тому найчастіше виявляються випадково. Також їх можна класифікувати як типові і нетипові.
Типові — гомогенні, щільність не висока, діаметром до трьох сантиметрів. Атипові — великі (пухлини діаметром від 4 см злоякісні у 70 % випадків, а пухлини від 6 см в 85 % випадків), можуть містити кальцифікацію, некрози, крововиливи.
Мутації генів CTNNB1, що залучені до шляху вироблення бета-катеніну (шлях Wnt / бета-катенін), пов'язані з нефункціональними, порівняно великими адренокортикальними аденомами, тоді як мутації в гені PRKACA, пов'язані з кортизолпродукуючими аденомами, в гені GNAS1 пов'язані з синдромом Маккюна-Олбрайта, MENIN — з множинним ендокринним новоутворенням типу 1, в гені ARMC5 — зі спадковою двобічною аденомою надниркових залоз. З альдостероновими аденомами надниркових залоз пов'язані мутації в генах KCNJ5, ATP1A1, ATP2B3, CACNA1D та CTNNB1.
Приблизно 54 % інциденталом надниркових залоз — це аденоми, а поширеність інциденталом становить близько 2,3 %. У жінок аденоми спостерігаються частіше (55 % випадків). Середній вік для діагностики — 57 років. 15 % надниркових інциденталом демонструють гіперсекрецію гормонів.
Товста кишка Аденоматозний поліп — аденома, яка уражає порожнисті органи, проростаючи у просвіт органу. Розвивається він із залозистого епітелію, характеризуються гіперплазією та дисплазією клітин високого чи низького ступеню. Проявляється поліп кровотечами з прямої кишки, анемією, домішками слизу в калі, хоча багато поліпів, особливо діаметром <1 см, протікають безсимптомно. Аденоматозні поліпи здатні до злоякісного переродження, ризик якого збільшується зі збільшенням діаметру поліпа, крім того, сидячі поліпи супроводжуються більшим ризиком малігніфікації ніж пліпи на ніжці, а ворсинчасті — більшим ніж тубулярні аденоми. Виявляються зазвичай за допомогою колоноскопії чи КТ. Колоректальні поліпи є досить поширеним явищем: приблизно 50 відсотків людей віком від 60 років мають один або кілька аденоматозних поліпів, але рак товстої кишки розвивається лише у 6 % з цих випадків.
Шлунок