Джозеф Ґласко (; 19 січня 1925, Полс-Веллі, Оклахома — 31 травня 1996, Нью-Йорк) — американський живописець, графік і скульптор, визначний представник абстрактного експресіонізму. У 1950 році, у віці 25 років, Музей сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку придбав його роботу до постійної колекції, зробивши його наймолодшим художником, удостоєним цієї відзнаки.Raeburn, Michael. Joseph Glasco: The Fifteenth American. London: Cacklegoose Press, 2017. ISBN 9781611688542. У 1952 році він взяв участь в історичній виставці Fifteen Americans у MoMA разом із Джексоном Поллоком, Марком Ротко та Кліффордом Стіллом.«Fifteen Americans». Museum of Modern Art. 1952.

Його твори зберігаються у понад 30 міжнародних музейних колекціях. Спадщиною художника опікується Joseph Glasco Charitable Foundation (Даллас, Техас) — josephglascofoundation.org.

Біографія

Ранні роки та освіта

Ґласко народився 19 січня 1925 року в Pauls Valley, Oklahoma, і виріс у Тайлері. Його образотворчий талант виявився ще в дитинстві. Він навчався в Лізі студентів мистецтва Нью-Йорка — тій самій, де свого часу викладали Джексон Поллок і Лі Красснер — а також в Університеті Г'юстона.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни Ґласко служив в американській армії та брав участь у Арденнській битві (1944—1945). За виявлену хоробрість він був нагороджений Бронзовою зіркою.

Нью-Йорк і Нью-Йоркська школа

У 1949 році Ґласко переїхав до Нью-Йорка. Після першої персональної виставки в галереї Perls у 1950 році MoMA придбав роботу Big Sitting Cat для постійної колекції. Ключову роль у його входженні до кола абстрактного експресіонізму відіграв Альфонсо Осоріо — художник і колекціонер філіппінсько-американського походження, котрий був сполучною ланкою між Джексоном Поллоком, Лі Красснер, Віллемом де Кунінгом та Жаном Дюбюффе.Raeburn, с. 58–59. Будинок Осоріо в Нью-Йорку став справжнім інтелектуальним центром Нью-Йоркської школи, і саме через нього Ґласко опинився в її найближчому колі.

У 1952 році Ґласко був включений до епохальної книги Мішеля Тап'є Un Art Autre — поряд із Поллоком, Дюбюффе, де Кунінгом і Ротко.Tapié, Michel. Un Art Autre. Paris: Gabriel-Giraud et fils, 1952. Ця публікація закріпила його місце в європейському сприйнятті американського авангарду і стала важливим містком між нью-йоркською та паризькою сценами повоєнного модернізму.

У наступні десятиліття Ґласко підтримував дружні стосунки з молодшим поколінням американських художників — зокрема з Джуліаном Шнабелем та Джорджем Кондо. У 1996 році Шнабель зняв художній фільм Баскія про життя Жана-Мішеля Баскія, в якому Ґласко також з'явився — свідчення його тривалих зв'язків із кількома поколіннями американського мистецтва.Basquiat. Реж. Julian Schnabel. Miramax Films, 1996.

Європейські зв'язки та Середземномор'я

Подорожі Ґласко до Європи поглибили його зв'язок із континентальним модернізмом. Близько 1962 року він відкрив для себе Міконос — грецький острів, який, за його власними словами, став першим місцем, де він відчув справжнє щастя.Raeburn, с. 191—199. Саме на Міконосі через італійського живописця Афро Базальделлу він познайомився з Саєм Твомблі — американським художником, який жив і творив переважно в Італії та Греції — і між ними зав'язалася тісна дружба.

Стиль і художня мова

Творчість Ґласко не вкладається в прості категорії. Ранні роботи демонструють фігуративну тенденцію, споріднену з сюрреалістичною біоморфною абстракцією Аршила Ґоркі. У зрілий період він звернувся до жестуального живопису. У каталозі виставки Fifteen Americans він написав: «Живопис для мене — це не те, що я бачу, а те, чим я є. Немає жодної „теми“. Я починаю, і, можливо, це пейзаж, а мої пейзажі — це голови. Це внутрішні думки, що існують не в моїх очах, а в серці й розумі».

Характерна риса його живопису — збереження людської фігури навіть у найбільш абстрактних композиціях: фігура розпадається, але ніколи не зникає цілком. Саме ця напруга між зображенням і абстракцією вирізняла його серед сучасників.

Музейні колекції

Твори Ґласко зберігаються у понад 30 міжнародних колекціях, зокрема:

Музей сучасного мистецтва (MoMA), Нью-Йорк Метрополітен-музей, Нью-Йорк Музей американського мистецтва Вітні, Нью-Йорк Музей образотворчих мистецтв Г'юстона Колекція Мені, Г'юстон Музей Хіршхорна і сад скульптур, Вашингтон Смітсонівський американський художній музей, Вашингтон Чиказький інститут мистецтв Музей мистецтва округу Лос-Анджелес (LACMA) Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско (SFMOMA)

Кіно

Ґласко з'явився у фільмі Баскія (1996) режисера Джуліана Шнабеля — художньому байопіку про Жана-Мішеля Баскія, в якому роль Енді Воргола виконав Девід Бові. Ця поява на екрані підтверджує його органічну присутність у кількох поколіннях американського авангарду.

Спадщина

Джозеф Ґласко помер 31 травня 1996 року в Ґалвестон, Техас. Його мистецька спадщина береже Joseph Glasco Charitable Foundation.

Архів американського мистецтва Смітсонівського інституту зберігає матеріали, пов'язані з Ґласко, забезпечуючи дослідникам доступ до першоджерел його творчого шляху.

Див. також

Абстрактний експресіонізм Нью-Йоркська школа (живопис) Джексон Поллок Альфонсо Осоріо Сай Твомблі Жан Дюбюффе Мішель Тап'є Джуліан Шнабель

Примітки

Бібліографія

Raeburn, Michael. Joseph Glasco: The Fifteenth American. London: Cacklegoose Press, 2017. ISBN 9781611688542. Tapié, Michel. Un Art Autre. Paris: Gabriel-Giraud et fils, 1952.

Посилання

Joseph Glasco Charitable Foundation — офіційний сайт Архів американського мистецтва Смітсонівського інституту — Джозеф Ґласко Музей сучасного мистецтва (MoMA) — колекція Basquiat (1996) — IMDb