Інсти́нкт (від — «спонукання», «потяг до дії») — вроджена схильність живих організмів до певної складної автоматичної поведінки. Найпростішим прикладом інстинктивної поведінки є фіксований комплекс дій, при якому певна послідовність дій, від дуже короткої до послідовності середньої довжини, у незмінному вигляді виконується у відповідь на чітко визначений . Водночас у колах дослідників поведінки та психологів цей термін ніколи не мав однозначного визначення, а різні автори тлумачили його по-різному. Зокрема, ще в біологічному словнику «Herder Lexikon der Biologie» (1985) зазначалося, що інстинкт завжди залишався «суперечливим поняттям», а в суворо науковій термінології вживання цього слова взагалі варто уникати.
Інстинкти є сукупністю уроджених рефлексів. На відміну від безумовних рефлексів, що виникають на рівні спинного мозку або периферійних гангліїв, інстинкти виникають у головному мозку. Зазвичай дуже важко відрізнити дійсно генетично успадковані інстинкти від епігенетичних ефектів навчання, що можуть проявлятися на дуже низькому рівні, а ефект від них може зникнути лише через покоління життя в іншому середовищі.
Поведінка є інстинктивною, якщо вона не ґрунтується на попередньому досвіді (тобто проявляється без научання) і є виявом вроджених біологічних чинників. Прикладами інстинктивної поведінки є ритуальні бої у тварин, шлюбна поведінка тварин, гніздування, територіальні відносини, турбота про потомство та здобування їжі.
Інстинкти слід відрізняти від рефлексів, які є простими відповідями організму на певний подразник, наприклад звуження зіниць як реакція на яскраве світло, колінний рефлекс та інше.
Історія розвитку концепції
Доеволюціонний період Зачатки уявлень про інстинкт можна помітити в ученні Аристотеля про душу, який припускав існування «тваринної душі», що забезпечувала психічні здібності тварин. Термін «інстинкт» (лат. instinctus, грец. ὁρμή) з'явився у філософів-стоїків. Уперше його як прагнення чи спонукання вжив стоїк Хрисипп (III ст. до н. е.) для характеристики поведінки птахів та інших тварин. Стоїки розуміли інстинкт як вроджене прагнення, що спрямовує тварину до сприятливих для неї факторів і відвертає від несприятливих. Загалом, анімістичні уявлення, які тривалий час панували в філософії і психології, виявилися непродуктивними. Еволюційний період
XIX століття
Значний прорив у розумінні суті інстинкту пов'язаний із виникненням перших еволюційних учень, одне з яких розробив Жан Батист Ламарк. Згідно з його теорією, еволюція відбувається під дією навколишнього середовища та опосередкована поведінкою організмів. Ламарк вважав психіку нерозривно пов'язаною з нервовою системою. Йому ж належить і одне з перших визначень інстинкту.
Подальший розвиток концепції інстинкту пов'язаний із початком систематичного наукового вивчення поведінки. Уже на початку XIX століття Фредерік Кюв'є на прикладі будівництва хаток бобрами, які були повністю ізольовані від родичів, установив, що інстинктивна поведінка є спадково детермінованою та стереотипною.
Основний внесок Чарльза Дарвіна полягає в тому, що він довів універсальність принципів еволюції органічного світу. Дарвін приділяв багато уваги вивченню поведінки; результати його праць викладені в монографіях «Походження видів» (1859), «Вираження емоцій у людини і тварин» (1872) та низці статей. Проте суворого визначення інстинкту Дарвін так і не дав.
XX століття
Значний прорив у розумінні суті інстинкту пов'язаний із виникненням перших еволюційних учень, одне з яких розробив Жан Батист Ламарк. Згідно з його теорією, еволюція відбувається під дією довкілля та опосередковано — через поведінку організмів. Ламарк вважав психіку нерозривно пов'язаною з нервовою системою. Йому ж належить і одне з перших визначень інстинкту.
Подальший розвиток концепції інстинкту пов'язаний із початком систематичного наукового вивчення поведінки. Уже на початку XIX століття Фредерік Кюв'є на прикладі будівництва хаток бобрами, які були повністю ізольовані від родичів, установив, що інстинктивна поведінка є спадково детермінованою та стереотипною.
Основний внесок Чарльза Дарвіна полягає в тому, що він довів універсальність принципів еволюції органічного світу. Дарвін приділяв багато уваги вивченню поведінки; результати його праць викладені в монографіях «Походження видів» (1859), «Вираження емоцій у людини і тварин» (1872) та низці статей. Проте суворого визначення інстинкту Дарвін так і не дав.
У психології
Концепція інстинкту стосовно людини розвивалася переважно у межах психоаналізу, одним із положень якого було визнання важливої ролі біологічних передумов. У контексті цього напряму інстинкти розглядалися як спадкові тенденції, що виступають мотиваційною силою складних форм людської поведінки.
Термін «інстинкт» у психологічній науці вперше вжив у 1870 році Вільгельм Вундт. Наприкінці XIX ст. більшість видів повторюваної поведінки вважалися інстинктивними. Дослідження тогочасної літератури виявило близько 4000 притаманних людині «інстинктів», оскільки цим терміном називали будь-яку регулярну дію.
У міру того як розвивалися методи дослідження, а сам термін набував чіткішої наукової визначеності, науковці все рідше зверталися до нього для пояснення людських вчинків. На конференції 1960 року під головуванням Френка Біча, основоположника компаративної психології, за участю провідних світових фахівців, вживання цього терміна було суворо обмежене.
Впродовж 1960-х — 1970-х рр. підручники все ще містили суперечки щодо інстинктів людини. Проте вже у 2000 році аналіз 12 найпопулярніших базових підручників із психології виявив у них лише одну згадку про інстинкти, яка стосувалася винятково фрейдівського поняття «Id» (Воно). Отож, у сучасній науці від концепції інстинкту взагалі відмовилися для пояснення психології людської поведінки.
Зиґмунд Фрейд вважав, що інстинкти (потяги) — це психічні образи тілесних потреб, які виражаються у формі несвідомих бажаньФройд З. Нариси з психоаналізу. — К.: Основи, 1998..
Класифікація інстинктів Властивості інстинктів:
спадковість і незалежність від навчання однорідність однаковість у всіх особин даного виду пристосованість до умов існування на момент формування інстинкту повторюваність У психологічних теоріях початку XX століття поняття «інстинкт» (у перекладах праць німецькомовних авторів — як відповідник терміна нім. ''Trieb'' — потяг) розглядалося крізь призму внутрішньої психічної динаміки.
На властивість повторюваності звернув увагу Зиґмунд Фрейд, який писав:
Видатний англійський психолог, представник інстинктивізму в соціальній психології Вільям Мак-Дугалл виокремлював такі 12 основних інстинктів й відповідні їм емоції, які подані в дужках :
втеча (страх) неприйняття (відраза) допитливість (здивування) агресія (гнів) самоприниження (зніяковілість) самоствердження (наснага) батьківський інстинкт (ніжність) інстинкт продовження роду харчовий інстинкт стадний інстинкт інстинкт набувача інстинкт творення
Див. також Психоаналіз
Примітки
Література Т. Гардашук. Інстинкт //
Посилання Інстинкт // Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) — Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — … Т.2 Інстинкт //