F-1, офіційно відомий у В'єтнамі як досл. «наносупутник F-1» () — в'єтнамський кубсат, побудований лабораторією FSpace у партнерстві з Центром космічних технологій Ангстрема Уппсальського університету зі Швеції та компанією з США.

Супутник

Обладнання Конструкційний матеріал: Джерело живлення: сонячні елементи, змонтовані на корпусі, акумуляторна батарея Li-Polymer Мікроконтролери PIC16 і PIC18 Портативні радіостанції Yaesu VX-3R Камера низької роздільної здатності C328 Датчики температури Триосьовий магнітометр (ASTC) Диполь-антени для діапазона 2 метри і діапазона 70 сантиметрів

Характеристики

Розміри: 10 × 10 × 10 см (кубсат 1U) Маса: 1 кг Зв'язок: 2 незалежні радіостанції, що працюють в аматорських діапазонах на ультракоротких та дециметрових хвилях; швидкість передачі даних 1200 біт/с; модуляція AFSK і PWM-кодом Морзе, протокол KISS Корисне навантаження: камера C328 низької роздільної здатності (максимальна роздільна здатність 640 × 480, 8-бітний колір) Датчики: температурні датчики та триосьовий магнітометр Розрахунковий час існування на орбіті: щонайменше 3 місяці (залежить від висоти, з якої супутник випущено з МКС)

Підсистема зв'язку та формат пакетів

Резервний дециметровий канал Працює лише вдень Частота: 437,485 МГц Модуляція: вузькосмугова частотна модуляція Потужність: близько 0,2 Вт вихідної радіохвилі Антена: напівхвильовий диполь Телеметричний радіомаяк із PWM-модуляцією у вигляді коду Морзе

Основний ультракороткохвильовий канал Працює вночі, але може бути увімкнений і вдень Частота: 145,980 МГц Схема модуляції: AFSK/FM Потужність: 1,0 ват вихідної радіохвилі Антена: напівхвильовий диполь Швидкість передачі даних: 1200 біт/с Телеметрія та інтервал: один пакет із 3 телеметричних повідомлень у форматі KISS кожні 30 секунд (інтервал можна змінювати)

Процес створення Наприкінці 2008 року плани зі створення малого супутника подали до . На початку 2009 року заснували лабораторію FSpace.

Спочатку передбачалося, що F-1 матиме розміри 10 × 10 × 30 см і масу 3 кг. Згодом розміри та масу супутника змінили відповідно на 10 × 10 × 10 см і 1 кг.

Місія F-1 планували використати для навчання молодих інженерів і студентів основам аерокосмічної інженерії, а також для випробування вдосконаленого триосьового магнітометра — Spin-Dependent Tunneling Magnetometer (SDTM), розробленого у Швеції компанією ASTC.

Запуск і стан

Спочатку запуск F-1 планували на кінець 2010 року.

F-1 запустили 21 липня 2012 року та доставили на Міжнародну космічну станцію (МКС) на борту корабля (HTV-3) разом із кубсатами , , і . Потім 4 жовтня 2012 року його вивели на орбіту з МКС за допомогою пристрою JEM-Small Satellite Orbital Deployer (J-SSOD), встановленого на роботизованій руці модуля Кібо.

Станом на 2 листопада 2012 року після виведення на орбіту зв'язок із F-1 підтвердити не вдалося.

F-1 зійшов з орбіти 9 травня 2013 року.

Проєкт супутника F-2 Лабораторія FSpace планувала наступну місію після F-1 — супутник F-2. Очікувалося, що F-2 візьме участь у проєкті QB50; його передбачувані розміри та маса становили 10 × 10 × 20 см і 2 кг відповідно. Однак на сайті QB50 супутник F-2 згодом уже не згадували. Невідомо, що сталося з цим проєктом; ймовірно, його скасували.

Примітки

Посилання

Головна сторінка F1: un micro satellite vietnamien dans l'espace fin 2011 В'єтнамський студентський CubeSat F-1, 24 лютого 2012 року