Модель Гордона — Леба — це економічна модель, яка аналізує оптимальний рівень інвестицій в інформаційну безпеку.
Переваги інвестування в кібербезпеку пов'язані зі зниженням витрат, пов'язаних з кіберпорушеннями. Модель Гордона-Леба забезпечує основу для визначення обсягу інвестицій у кібербезпеку, використовуючи підхід «витрати-вигоди».
Модель включає такі ключові компоненти:
Організаційні дані, вразливі до кібератак, причому вразливість позначається (), що представляє ймовірність виникнення порушення за поточних умов.
Потенційні збитки від порушення, представлені як , які можна виразити в грошовому еквіваленті. Очікувані збитки розраховуються як до додаткових інвестицій у кібербезпеку.
Інвестиції в кібербезпеку, що позначаються як , зменшують залежно від ефективності заходів безпеки, відомої як функція ймовірності порушення безпеки.
Гордон і Лоеб продемонстрували, що оптимальний рівень інвестицій у безпеку, , не перевищує 37 % очікуваних збитків від порушення. Зокрема, .
Огляд
Модель вперше була запропонована та у статті 2002 року, опублікованій в ACM Transactions on Information and System Security, під назвою «Економіка інвестицій в інформаційну безпеку». Вона була передрукована в книзі 2004 року «Економіка інформаційної безпеки».
Ця модель широко вважається одним із провідних аналітичних інструментів в економіці кібербезпеки. На неї було багато посилань в академічній та галузевій літературі. Її також тестували в різних контекстах такі дослідники, як Марк Леларж та Юлій Баришніков.
Модель також висвітлювалася у провідних ЗМІ, зокрема у The Wall Street Journal та The Financial Times.
Подальші дослідження критикували припущення моделі, припускаючи, що деякі функції порушення безпеки можуть вимагати виправлення не менше ніж очікуваних збитків, що ставить під сумнів універсальність коефіцієнта . Альтернативні формулювання навіть припускають, що деякі функції збитків можуть виправдати інвестиції на повну суму очікуваних збитків.
Див. також
Примітки