Ефект сусідства — це концепція в економіці та соціальних науках, яка обгрунтовує, що райони проживання мають прямий або непрямий вплив на поведінку людини. Хоча вплив сусідства був відомий та вивчався ще на початку 20-го століття та в середині 19-го століття . Але популярності цей підхід набув після публікації книги Вільяма Джуліуса Вілсона «Справді знедолені» у 1987 році. Теорія Вілсона припускає, що проживання в районі, який є дуже бідним, впливає на широкий спектр індивідуальних наслідків, таких як економічна самозабезпеченість, насильство, вживання наркотиків, низька вага при народженні та когнітивні здібності.

Багато вчених та активістів вважають книгу Вілсона «Справді знедолені» «Біблією» науки про ефект сусідства. «Справді знедолені» стали відправною точкою для наступних численних досліджень ефекту сусідства, зокрема в освіті, досліджуючи вплив районів на результати та успішність людини в житті. Після книги Вілсона було написано значну кількість літератури про вплив сусідства, але при цьому багато проблем залишаються невирішеними.

В останні роки вплив сусідства також вивчався в контексті дослідження ринку праці, політології, епідеміології, геронтології, психології, громадському здоров'ї та міському дизайні. Наприклад, Емілі Мюррей та її колеги показали, що літні працівники, які проживають у районах з вищим рівнем безробіття, рідше працюють через десять років та виходять на пенсію в більш ранньому віці. Невелика кількість досліджень, що використовують дані протягом всього життєвого циклу, виявила, що вплив сусідства на економічні результати, такі як заробіток, має тенденцію накопичуватися з часом. Подібні дані були також виявлені щодо показників здоров'я та благополуччя. Однак наразі невідомо, чи пов'язано це з накопиченням впливу протягом всього життєвого циклу, чи з нерівним відбором людей у вигідні та неблагополучні райони з часом.

Деякі дослідження показали, що умови життя в районі взаємодіють з негативними подіями в житті людини. Одна й та сама подія частіше викликає депресію в неблагополучних районах, ніж у районах з гарною якістю життя. Цю гіпотезу підтверджує Кетрін Росс , яка показує, що соціально невпорядковані райони пов'язані з депресивними симптомами. Гонсалес та його колеги стверджують, що обмежене соціальне середовище, таке як сім'я, взаємодіє з ширшим визначенням середовища, а саме з районом та громадою, сприяючи сприйняттю майбутніх умов життя. Ган розробив трансдисциплінарну систему охорони здоров'я в районі на основі інтегративного огляду статей про вплив району на здоров'я людей похилого віку.

Як приклад впливу такої наукової діяльності, Закон про відновлення та реінвестування Америки 2009 року передбачав виділення коштів на допомогу бідним районам міста.

Вплив сусідства на поведінку виборців У політології ефект сусідства визначає схильність людини голосувати в певним чином на основі реляційних ефектів людей, які проживають у цьому районі. Виборчі уподобання в певному районі, як правило, формуються на основі консенсусу, коли люди схильні голосувати відповідно до загальної тенденції району. Цей консенсус формується особистими зв'язками, які людина формує в громаді. Дослідження, проведене Деніелом Дж. Гопкінсом і Тедом Вільямсоном, показало, що райони з щільним населенням частіше залучені до політики, ніж розсіяні громади, через вищу ймовірність незапланованої міжособистісної взаємодії. Підвищена взаємодія забезпечує більші можливості для політичного рекрутингу. Також, здається, існує певна соціально-економічна кореляція з моделями голосування, і це також використовувалося для прогнозування поведінки виборців .

Історія Хоча це не перше використання цього терміна в економічній літературі, Мілтон Фрідман використав цю концепцію в 1955 році у своєму есе «Роль уряду в освіті», в якому він припустив, що:

Кевін Кокс використав цей термін у 1969 році в книзі «Рішення про голосування в просторовому контексті» , а пізніше його популяризували Рон Дж. Джонстон у книзі «Політична географія» (1979) та Пітер Дж. Тейлор і Г. Гаджін у книзі «Географія виборів» (1979) На той час, вони намагалися виправдати використання математичного моделювання у вивченні моделей голосування та кореляцій між просторовими даними. Обидва стверджували, що вивчення цього можливе лише за наявності якісних кількісних даних та розуміння того, як люди в цих невеликих просторових областях живуть, працюють і мислять.

Моделі Міллера В. Л. Міллер розпочав роботу над кількісною оцінкою ефекту сусідства у 1977 році. У своїй роботі «Виборча динаміка» (1977) він висунув гіпотезу про те, що «люди, які розмовляють разом, голосують разом», і почав намагатися кількісно визначити цю суперечливу ідею. Він виявив, що позиції більшості є більш домінуючими, ніж можна було б припустити, згідно з соціально-економічною статистикою осіб у цьому регіоні. Він запропонував чотири моделі, за допомогою яких можна пояснити моделі голосування:

1) Модель «відсутності впливу на довкілля», яка постулює відсутність відмінностей у поведінці голосування залежно від типу району – тобто, контакти із сусідами не впливають на те, як люди голосують.

2) «Модель впливу навколишнього середовища», яка передбачає, що «люди можуть бути роздратованими, стривоженими та антагонізованими контактом з тими, хто не схожий на них» та стати ще більшими прихильниками своєї «класової партії», ніж це було б в іншому випадку – наприклад, представники середнього класу більш проконсервативні в районах робітничого класу, ніж у районах середнього класу, а представники робітничого класу менш проконсервативні в районах з сильним середнім класом.

3) Модель «консенсусного впливу середовища», яка стверджує, що «люди будуть схильні погоджуватися зі своїми контактами», тобто, наприклад, «як представники середнього, так і робітничого класу є більш консервативними в районах середнього класу, оскільки обидві групи осіб мають менше контактів з робітничим класом і більше контактів із середнім класом, ніж якби вони жили деінде» – саме це більшість авторів пов’язують з ефектом сусідства.

4) Модель «ефекту середовища Пржеворського». Ця модель передбачає, що два класи функціонують по-різному – середній клас діє за реактивною моделлю в районах робітничого класу, тоді як робітничий клас діє за консенсусною моделлю в районах середнього класу.

Рон Джонстон робить соціальні паралелі легшими для розуміння, тобто такими, які здатна зрозуміти пересічна людина. Він пояснює ці моделі так:

(1) я розмовляю з ними та голосую, як вони;

(2) я хочу бути схожим на них, тому я живу з ними;

(3) я живу серед них і хочу бути схожим на них;

(4) те, що я спостерігаю навколо, змушує мене голосувати разом з ними;

(5) вони хочуть, щоб я голосував за них тут.

Кевін Кокс Кевін Кокс, у подібній спробі зрозуміти ефект сусідства, спробував визначити, яким чином люди взаємодіють. Він виявив, що існує обернена залежність між відстанню та формуванням стосунків. Це здається досить простим і легко корелюється з життям звичайної людини. Він також виявив, що стосунки, які люди формують, зазвичай мають певний політично-партійний підтекст, який люди сприймають. Він також довів, що ці стосунки мають більший вплив на політичні уподобання людини, ніж на попередні схильності людини. Це суперечить інтуїції, оскільки багато хто стверджує, що людина успадкує свої політичні уподобання від своєї родини.

Кертіс виступив проти моделі соціальної взаємодії у своїй статті «Чи мають розмови через садовий паркан політичне значення?» Кертіс, спираючись на свій набір даних, стверджував, що вплив соціальної взаємодії на моделі голосування має настільки незначне значення, що його майже незначно використовувати для пояснення ефекту сусідства.

Експеримент Хакфельдта та Спрега Першою групою, яка спробувала знайти емпіричний зв'язок між соціальною взаємодією та моделями голосування, були дослідження Р. Хакфельдт та Дж. Спрейг. Вони провели опитування людей в Індіанаполісі та Сент-Луїсі, щоб з'ясувати, хто ці люди і з ким вони розмовляють про політику. Дослідники також опитали людей, яких респонденти визначили як тих, з ким вони найімовірніше розмовляли б про політику. Вони остаточно виявили, що люди голосують подібним чином до тих, з ким вони взаємодіяли. Ці дані нарешті певною мірою підтвердили ідею Міллера про те, що «люди, які розмовляють разом, голосують разом». Усі ці експерименти, здається, надають певної достовірності моделям, які теоретизував Кевін Кокс і сформував Міллер.

Джонсон, Філліпс Шивлі та Штайн Ефект сусідства розширив вивчення щодо уподобань та вибору виборця з індивідуального рівня аналізу. Довівши, що слід враховувати вплив місця проживання на його рішення щодо голосування. Цей внесок у контекстуальний аналіз розширив вивчення поведінки виборців.

Вплив на освіту в Сполучених Штатах Вплив сусідства на освіту проявляється в тому, як райони отримують різноманітні освітні ресурси через рівень добробуту району, що впливає на академічні досягнення учнів, такі як результати тестів, середній бал та професійні зв'язки. Вплив сусідства на освіту може впливати на якість викладачів, шкільні програми, клуби та середовище кампусу, яке можуть відчувати студенти. Численні дослідження підтверджують, що «бідність району, поганий освітній клімат, частка етнічних/мігрантських груп та соціальна дезорганізація» разом сприяють відсутності академічних успіхів серед учнів у цьому регіоні.

Примітки