Аксьоненко Олег Миколайович (30 серпня 1993 — 4 січня 2025), позивний «Дубок» — український військовослужбовець, капітан Збройних сил України, командир роти у складі 115-ї окремої бригади територіальної оборони, учасник російсько-української війни.
За повідомленнями засобів масової інформації та офіційних публікацій КПІ, загинув 4 січня 2025 року під час бойових дій на Харківському напрямку поблизу села Надія Сватівського району Луганської області. Станом на лютий 2026 року у базі МВС України він також зазначений як особа, зникла безвісти, що пов’язано з неможливістю евакуації тіла з місця загибелі.
Життєпис Народився 30 серпня 1993 року в місті Коростень Житомирської області.
Після закінчення Коростенської міської гімназії у 2010 році вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на факультет електроніки, де навчався на кафедрі акустики та акусто-електроніки, відповідно до рейтингових списків абітурієнтів цього року. У 2014 році здобув диплом бакалавра, а в 2016 році — диплом спеціаліста (магістра).
У період навчання та після його завершення брав участь у громадському та спортивному житті, зокрема був учасником фанатського руху київського футбольного клубу ЦСКА; у 2013 році був активним учасником подій Революції Гідності.
З початком бойових дій на сході України у 2014 році долучався до добровольчого руху, згодом повернувся до цивільного життя та продовжив навчання.
Після завершення навчання певний час працював за кордоном, зокрема в Данії. З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році розірвав контракт і повернувся в Україну.
У березні 2022 року став до лав Збройних сил України у складі 115-ї окремої бригади територіальної оборони. Проходив службу на посадах командира гранатометного взводу, командира взводу вогневої підтримки та командира стрілецької роти.
У серпні 2024 року йому було присвоєно військове звання капітана. З грудня 2024 року був прикомандирований до 3-ї окремої штурмової бригади (нині — 3-й армійський корпус) для виконання бойових завдань.
За повідомленнями засобів масової інформації та офіційних публікацій, на початку січня 2025 року перебував у зоні активних бойових дій, де зазнав поранень, але залишився на позиції разом із підлеглими.
Загинув 4 січня 2025 року на Харківському напрямку поблизу села Надія Сватівського району Луганської області під час виконання бойового завдання.
Громадська діяльність і захоплення За повідомленнями ЗМІ, у молоді роки Олег Аксьоненко був активним учасником фанатського руху футбольного клубу ЦСКА (Київ) і брав участь у пов’язаних із ним громадських ініціативах.
Окрім цього, займався образотворчим мистецтвом та графічним дизайном. У 2021 році на Всеукраїнському конкурсі образотворчого мистецтва його робота отримала першу премію. Захоплювався графіті; збереглися приклади його художніх робіт і настінних розписів. Деякі збережені настінні розписи розміщені на особистій сторінці Олега в Інстаграм.
Цікавився музикою та грав на джамбо, займався єдиноборствами, вивчав безпілотні літальні апарати й комп’ютерні технології.
Нагороди За повідомленням офіційної публікації КПІ ім. Ігоря Сікорського та низки медіа, під час проходження служби у Збройних силах України Аксьоненко Олег Миколайович був відзначений відомчою нагородою — нагрудним знаком «За військову доблесть».
Нагрудний знак «За військову доблесть».
Згадки Аксьоненко Олег Миколайович згадується в низці друкованих видань, присвячених сучасній російсько-українській війні та її учасникам.
У 2025 році вийшла книга воєнних мемуарів генерала-фельдмаршала Ервіна Ромеля «Піхота наступає. Події та досвід» в українському перекладі, яка присвячена пам’яті Аксьоненко Олега.
Також Аксьоненко Олег Миколайович згадується в книзі «Історія впертого чоловіка» (2024), авторства Олександр Терен, де наведено художній опис та особисті спогади автора про нього.
Примітки