«Біла лань» або «Лань у лісі» — французька літературна казка, написана мадам д'Онуа. Ендрю Ленг включив її до «Помаранчевої книги фей».

Альтернативні імена Джеймс Планше, письменник і драматург, переклав цю казку як «Лань у лісі».Planché, James Robinson. Fairy Tales by The Countess d'Aulnoy, translated by J. R. Planché. London: G. Routledge & Co. 1865. pp. 398—431.

Подальші англійські переклади перейменували її на «Історію лані в лісі»Wiggin, Kate Douglas Smith; Smith, Nora Archibald. Magic Casements: a second fairy book. Garden City, N.Y.: Doubleday, Doran & Co.. 1931. pp. 194—229., «Зачарована лань»Valentine, Laura. The Old, Old Fairy Tales. New York: Burt 1889. pp. 100—130., «Лісова лань»Craik, Dinah Maria Mulock. The fairy book: the best popular fairy stories. London: Macmillan. 1913. pp. 345—363. та «Біле оленятко»Vredenburg, Edric, Capt. My Book of Favourite Fairy Tales: retold by the editor and others. London and Paris: Raphael Tuck & Sons. pp. 48-59..

Французький ілюстратор Едмунд Дюлак включив ще одну версію до своєї книги «Казки союзних народів» під назвою «Лісова лань».Dulac, Edmund. Edmund Dulac's fairy-book: fairy tales of the Allied nations. New York: G.H. Doran. 1916. pp. 43-61.

Сюжет

Рак (у деяких перекладах — краб або омар) привів бездітну королеву до чарівного палацу, де з'ясувалося, що він є феєю джерела, яка прийняла подобу маленької старої жінки. Феї пообіцяли королеві, що незабаром у неї народиться донька, яку назвуть Дезерé. Проте рак образився на те, що став єдиним, кого не запросили на хрестини принцеси. Він не прийняв жодних виправдань від фей за цю зневагу і попередив, що на принцесу чекає небезпека. Рак не розкрив суті свого прокляття, проте воно полягало в тому, що сонячне світло не має торкатися Дезере протягом перших п'ятнадцяти років її життя.

За порадою інших фей король і королева збудували підземний замок, де мала жити принцеса. Коли наблизилося її п'ятнадцятий день народження, королева наказала намалювати портрет доньки й розіслала його всім сусіднім принцам. Один із них так палко закохався в неї, що часто зачинявся насамоті з портретом і розмовляв із ним. Коли його батько-король дізнався про це, принц переконав його розірвати заручини з Чорною принцесою та відправити посла до Дезере. Фея Тюльпан, яка любила Дезере понад усіх, застерігала не показувати дівчину послу до настання її повноліття. Проте на прохання принца король і королева погодилися принести портрет юнака принцесі. Зображення надзвичайно вразило її, тож вони вирішили зіграти весілля за три місяці — одразу після того, як Дезере виповниться п'ятнадцять років.

Принц був настільки закоханий, що король послав посланців із благанням пришвидшити весілля.

Тим часом Чорна принцеса була глибоко ображена. Хоча вона й заявляла, що він має свободу, бо не може кохати безчесного чоловіка, вона благала про допомогу свою фею-хрещену, фею весни, яка згадала про образу і вирішила завдати шкоди Дезіре.

Дізнавшись, що принц помирає від кохання до неї, Дезере запропонувала вирушити в дорогу в закритій кареті, яку відчинятимуть для трапези лише вночі. Коли цей задум почали втілювати в життя, мати однієї заздрісної фрейліни, піддавшись на вмовляння доньки, розрізала обшивку екіпажа, і на принцесу впало сонячне світло. Тієї ж миті вона перетворилася на білу лань і помчала геть. Фея джерела накликала грозу, яка розлякала слуг. Вірна фрейліна кинулася навздогін за ланню, а заздрісниця перевдяглася принцесою і продовжила шлях. Вона виправдовувала свій жахливий вигляд наслідками пережитої грози, проте її потворність приголомшила принца. Не в силах терпіти такий шлюб, він покинув палац і пішов у ліс, узявши з собою лише посла.

Фея Тюльпан привела вірну фрейліну до лані й з'явилася перед ними, побачивши їхнє зворушливе возз'єднання. Вона пояснила, що може повертати принцесі людську подобу лише вночі, і вказала їм на хатину, де вони могли б зупинитися. Стара жінка прийняла їх до себе; трохи згодом цю ж хатину знайшов посол, і старенька надала притулок йому та принцу. Наступного дня принц побачив лань і вистрілив у неї, але фея Тюльпан захистила її. Наступного дня лань оминала те місце, де в неї стріляли, і принц довго полював на неї, аж поки, знесилений, не заснув. Лань натрапила на нього і, розуміючи, що він її не бачить, почала роздивлятися юнака. Вона випадково розбудила його, і він переслідував її, поки вона зовсім не вибилася з сил і дозволила себе спіймати. Принц лагідно ставився до неї, як до улюбленої тваринки, але з настанням сутінків вона втекла, боячись, що її перетворення налякає його. Наступного дня принц поранив лань і був цим дуже засмучений, проте силоміць забрав її назад до хатини. Фрейліна виступила проти цього, і принцу довелося віддати їй тварину. Тоді посол розповів принцу, що вже бачив цю фрейліну при дворі Дезере. Вони зробили отвір у перегородці між кімнатами, побачили принцесу та почули її бідкання. Закохані радісно возз'єдналися, а на світанку Дезере вже не перетворилася назад на лань.

Прийшло військо його батька, і принц вийшов пояснити, що дізнався. Принц одружився з принцесою, а посол одружився з фрейліною.

Адаптації Ця казка була однією з багатьох, написаних д'Онуа, адаптованих для сцени Джеймсом Планше в рамках його «Чарівної феєрії».Feipel, Louis N. «Dramatizations of Popular Tales.» The English Journal 7, no. 7 (1918): p. 444. Accessed June 25, 2020. doi:10.2307/801356.Buczkowski, Paul. «J. R. Planché, Frederick Robson, and the Fairy Extravaganza.» Marvels & Tales 15, no. 1 (2001): 42-65. Accessed June 25, 2020. http://www.jstor.org/stable/41388579.MacMillan, Dougald. «Planché's Fairy Extravaganzas.» Studies in Philology 28, no. 4 (1931): 790-98. Accessed June 25, 2020. http://www.jstor.org/stable/4172137. Коли він адаптував цю казку для театральної сцени, її назву змінили на «Принц Щасливої країни, або Оленятко в лісі».Adams, W. H. Davenport. The Book of Burlesque. Frankfurt am Main, Germany: Outlook Verlag GmbH. 2019. p. 74.

Казка класифікована в індексі Аарне-Томпсона-Утера як тип казки ATU 403, «Біла та чорна наречена».Trinquet, Charlotte. Le conte de fées français (1690—1700): Traditions italiennes et origines aristocratiques. Narr Verlag. 2012. p. 218.

Див. також

Спляча красуня Біла качка

Примітки

Додаткова інформація

Velten, Harry V. «Le conte de la fille biche dans le folklore français». In: Romania, tome 56 n°222, 1930. pp. 282–288. [DOI: https://doi.org/10.3406/roma.1930.3994]; www.persee.fr/doc/roma_0035-8029_1930_num_56_222_3994

Посилання

Лань у лісі Біла лань