Опанас Омелянович Толмачов (, —) — генерал від інфантерії, сенатор.
Життєпис Освіту здобув у 2-му кадетському корпусі, з якого випущений в 1810 р. підпоручником у 2-й кадетський корпус батальйонів дворян; 8 жовтня того ж року був прийнятий на військову службу у лейб-гвардії Єгерський полк.
Брав участь у Французько-російській війні 1812 року та у наступних 1813—1814 роках у закордонних походах. Був у битвах при Смоленську, Бородіно (де він був контужений і поранений), Тарутино, Малоярославці, Люцені, Кульмі і завершив свою участь у Наполеонівських війнах штурмом Парижу в 1814 році. Цим він заслужив орден св. Анни 3-го ступеня (за Бородіно) та св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом, а також золоту шпагу з написом «За хоробрість» (за бій під Красним на Смоленщині) та орден св. Анни 2-го ступеня з діамантовими знаками. Крім того, за Кульм він отримав особливий прусський Залізний хрест і за Париж — орден «Pour le Mérite».
У 1818 році Толмачов отримав військове звання полковника і 5 січня 1823 р. призначений командиром 4-го карабінерного полку.
О. О. Толмачов був підвищений до звання генерал-майора 6 грудня 1826 р., з призначенням перебувати при начальникові 2-ї гренадерської дивізії, а наступного року отримав у командування 1-ю бригаду зведеної дивізії 5-го піхотного корпусу. З 1829 р. він командував 3-ю бригадою 13-ї піхотної дивізії.
В 1831 р. Томачов, перебуваючи в загоні генерала Розена Григорія Володимировича, брав участь у придушенні повстання в Польщі.
З 1833 р. Толмачов командував 2-ю бригадою цієї ж дивізії, переформованої в 10-у піхотну, але вже в тому ж році був переміщений на аналогічну посаду в 12-у піхотну дивізію. З 1836 р. служив в Окремому корпусі Внутрішньої сторожи, а з 14 лютого 1839 р. командував 22-ю піхотною дивізією в Оренбурзі, до того ж 30 серпня того ж року отримав чергове військове звання генерал-лейтенанта.
У 1839—1840 роках Толмачов взяв участь у Зимовому поході в Хіву, при цьому на зворотній дорозі командував усім експедиційним загоном. У битві з хівінцями при Чушка-кулі він командував військами. За час відсутності генерал-губернатора Оренбурзького В. О. Перовського Толмачов неодноразово виконував його обов'язки. У 1848 році був переведений до Санкт-Петербургу у розпорядження військового міністра.
28 липня 1852 р. Толмачов був призначений сенатором, і служив у 5-му, 7-му та 8-му департаментах, при цьому в двох останніх був першоприсутнім; з 26 серпня 1856 р. став дійсним таємним радником. Надалі, 30 квітня 1860 р. його було призначено директором Ізмайлівської Миколаївської військової богадільні і його було перейменовано на генерала від інфантерії. З 1864 р. був членом Олександрівського комітету про поранених.
Помер в Москві, похований на Новодівичому цвинтарі.
Джерела
Волков С. В., «Генералитет Российской империи». Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Т. II: Л—Я. — , 2009. — С. 584. — . «Ежегодник русской армии на 1872 год». Ч. II. — , 1872. — С. 68—69 Исмаилов Э. Э., Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — , 2007. — С. 142, 459. — «История лейб-гвардии Егерского полка за сто лет. 1796—1896». — , 1896. — Список офицерским чинам. — С. 19; Приложения. — С. 50, 55. Пономарёв В. П., Шабанов В. М., «Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725—1917»: биобиблиографический словарь в трёх томах. Т. 2. — , 2009 — С. 812—813. — Толмачев 1. Афанасий Емельянович // «Список генералам по старшинству». Исправлено по 20 июня. — , 1840. — С. 168. «Список генералам по старшинству». Исправлено по 1 марта. — , 1871. — С. 47—48 Список сенаторов по старшинству чинов. Исправлен по 17 апреля 1866 года. — , 1866. — С. 16—17 Терентьев М. А., «Хивинские походы русской армии». — , 2010. — С. 37—115. —