Міжнародні відносини В'єтнаму — сукупність двосторонніх і багатосторонніх відносин В'єтнаму та його зовнішня політика.

Станом на вересень 2025 року В'єтнам підтримує дипломатичні відносини з усіма 192 іншими державами-членами ООН та з Державою Палестина і Сахарською Арабською Демократичною Республікою.

З моменту закінчення В'єтнамської війни та об'єднання В'єтнаму його зовнішня політика відображає тертя між двома варіантами вибору: «відкинути встановлений Заходом світовий порядок і протистояти західному впливу або прийняти цей світовий порядок і пристосуватися до західного впливу». З часом В'єтнам більше долучався до міжнародної спільноти. Держава перейшла від запеклого протистояння Сполученим Штатам до порівняно дружніх відносин. Десятиліттями В'єтнам підтримував тісні економічні й політичні зв'язки з Китаєм та послідовно прагнув заперечити китайське регіональне домінування.

Історія Монархічний В'єтнам На початку своєї історії В'єтнам намагався підтримувати добрі відносини зі своїми сусідами. За часів феодальних таких династій, як Нго, Дінь, ранні Ле, Лі, Чан, Ле, Тейшон і Нгуєн, основні дипломатичні зносини В'єтнаму зосереджувалися на сусідніх Імперському Китаї, королівством Чампа, королівством Лансанг, Кхмерською імперією та Сіамом. Пізніше встановлено торговельні відносини з європейськими країнами (приміром, через Голландську Ост-Індську компанію) та з Японією.

Епоха Холодної війни та два В'єтнами Після капітуляції Японії для нагляду за роззброєнням японських військ у В'єтнам вступили британські війська і підрозділи китайських націоналістів. Після угоди між Хо Ші Міном і французьким урядовим комісаром Жаном Сентені 1946 року комуністичну Демократичну Республіку В'єтнам було визнано «вільною державою» у складі Французького Союзу. Однак пізніше того ж року спалахнула тотальна війна. В 1949 році згідно з Єлисейськими угодами створено антикомуністичну Державу В'єтнам, яку визнали «незалежною державою» у спілці з Французьким Союзом.

У січні 1950 року Китайська Народна Республіка і Радянський Союз стали двома першими країнами, які визнали Демократичну Республіку В'єтнам.Zhai, Qiang. China and the Vietnam Wars, 1950–1975. Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 2000 Тим часом, Сполучені Штати та інші західні країни визнали Державу В'єтнам. Збройна боротьба проти підтримуваного Францією та американцями урядів у В'єтнамі набула міжнародного характеру, вплітаючись у канву глобальної холодної війни. Женевські угоди 1954 року тимчасово розділили країну на Північний та Південний В'єтнам.

Під час В'єтнамської війни (1959—1975) Північний В'єтнам пробував урівноважити відносини зі своїми двома головними союзниками — Радянським Союзом і Китайською Народною Республікою. У 1964 році Чжоу Еньлай, стурбований поступовим нарощуванням військ США у Південному В'єтнамі, уклав неофіційну угоду з Північчю. Угода передбачала, що якщо війська США і Південного В'єтнаму вдеруться в Північний В'єтнам, Китай відреагує, надавши Півночі пілотів. Під час вторгнення Мао Цзедун не надіслав стільки навчених пілотів, скільки обіцяв. У результаті Північ у своїй обороні стала більше покладатися на СРСР.

До 1977 року у відносинах почала зростати напруженість, оскільки Пекін дедалі дужче вбачав у В'єтнамі потенційний радянський інструмент для оточення Китаю. Тим часом, усе більша підтримка Пекіном камбоджійських червоних кхмерів викликала підозри у в'єтнамців щодо мотивів Китаю.

В'єтнамсько-китайські відносини значно погіршилися після того, як Ханой у березні 1978 року запровадив заборону на приватну торгівлю, що особливо торкнулося китайсько-в'єтнамського сектору населення. Після вторгнення В'єтнаму в Кампучію у грудні 1978 року Китай розпочав у відповідь вторгнення в північне прикордоння В'єтнаму. Зіткнувшись із припиненням китайської допомоги та напруженими міжнародними відносинами, В'єтнам налагодив іще тісніші зв'язки з СРСР та його союзниками в державах-членах РЕВ. Упродовж 1980-х років В'єтнам одержував майже 3 млрд доларів США на рік економічної та військової допомоги від Радянського Союзу і вів здебільшого свою торгівлю з СРСР та країнами РЕВ. Однак економічна допомога СРСР і країн Східного блоку після розпаду Радянського Союзу припинилася.

Належність до міжнародних організацій 1951 року і Держава В'єтнам (ДВ), і Демократична Республіка В'єтнам (ДРВ) подали заявки на членство в Організації Об'єднаних Націй. У 1952 році ДВ, яка пізніше стала Республікою В'єтнам (РВ), набула статусу спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН. ДРВ і Республіка Південний В'єтнам отримали статус спостерігача лише в липні 1975 року.

СРСР у 1952 році наклав вето на прийняття ДВ повноправним членом ООН. 1957 року Генеральна Асамблея двічі підтвердила, що РВ повністю відповідає вимогам до членства і повинна бути прийнята, проте обидві спроби знову відхилив Радянський Союз. Соціалістичну Республіку В'єтнам, об'єднану в 1976 році, наділили місією єдиного спостерігача, а у вересні 1977 року була прийняли в повноправні члени ООН.

Державу В'єтнам було прийнято до кількох спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй, включаючи Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародну організацію праці (МОП), Продовольчу і сільськогосподарську організацію (ФАО), Організацію Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) та Всесвітній поштовий союз (ВПС). Як продовжувачка Держави В'єтнам Республіка В'єтнам зберегла членство в цих організаціях, а пізніше вступила зокрема до Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) та Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

Тим часом, Демократична Республіка В'єтнам не була членом жодної з цих організацій і вступила до ВМО лише у серпні 1975 року, а до ВООЗ — у жовтні 1975 року. Після возз'єднання В'єтнаму в 1976 році Соціалістична Республіка В'єтнам у багатьох організаціях замістила або продовжила членство Південного В'єтнаму, а в інших випадках вона вступила як нова держава-член.

Поточні питання

2011 року Центральний комітет Комуністичної партії В'єтнаму (КПВ) на XI Національному з'їзді КПВ оприлюднив офіційну заяву про зовнішню політику В'єтнаму, в якій зокрема зазначалося: «В'єтнам — друг і надійний партнер усіх країн міжнародного співтовариства, беручи активну участь у процесах міжнародного і регіонального співробітництва. Поглиблювати, стабілізувати та підтримувати встановлені міжнародні відносини. Розвивати відносини з країнами і територіями світу та з міжнародними організаціями, демонструючи при цьому: повагу до незалежності одне одного; суверенітет і територіальну цілісність; невтручання у міжнародні справи одне одного; незастосування сили або погрози нею; врегулювання розбіжностей та суперечок шляхом мирних переговорів; взаємоповагу, рівність і взаємовигоду»

Хоча В'єтнам від часів Камбоджі залишається відносно безконфліктним, у минулому між В'єтнамом та його сусідами неодноразово виникала напруженість, особливо у випадку Китаю, оскільки обидві країни заявляють про претензії на Спратлі та Парасельські острови — два архіпелаги в потенційно багатому на нафту районі Південнокитайського моря. Конфліктні заяви за ті роки призводили до невеликих збройних сутичок у цьому районі. У 1988 році понад 70 в'єтнамських військовослужбовців загинули у збройному протистоянні китайським військам, коли Китай окупував кілька островів, що перебували під управлінням В'єтнаму в архіпелазі Спратлі. Утвердження китайського контролю над островами Спратлі та всім Південнокитайським морем викликало занепокоєння у В'єтнаму та його сусідів у Південно-Східній Азії. Територіальний кордон між двома державами остаточно картографується відповідно до Угоди про сухопутний кордон, підписаної в грудні 1999 року, та Угоди про кордони в Тонкінській затоці, підписаної в грудні 2000 року. У березні 2001 року під час першого в історії візиту глави російської держави до Ханоя В'єтнам і Росія оголосили про стратегічне партнерство, що значною мірою було спробою зрівноважити дедалі більший вплив Китаю у Південно-Східній Азії.

Міжнародні суперечки: морський кордон із Камбоджею не визначено; втягнутість у складний спір із Китайською Народною Республікою (КНР), Малайзією, Філіппінами та, можливо, Брунеєм за острови Спратлі; морський кордон із Таїландом врегульовано в серпні 1997 року; суперечку про морський кордон із КНР у Тонкінській затоці розв'язано у 2000 році; Парасельські острови окуповані з боку КНР із 1974 року; прибережні острови та ділянки кордону з Камбоджею — спірні; угода про сухопутний кордон із Китайською Народною Республікою підписано в грудні 1999 року.

Незаконні наркотичні засоби: незначний виробник опійного маку, який у 1999 році вирощували на площі 21 км²; здатний виробляти 11 метричних тонн опіуму; ймовірно, дрібний транзитний пункт героїну з Південно-Східної Азії, призначеного для США та Європи; зростаюча опіумна/героїнова залежність; можливе дрібномасштабне виробництво героїну.

Дипломатичні відносини Список країн, із якими В'єтнам підтримує дипломатичні відносини: