Постнекласична наука — це сучасний етап розвитку науки, який розпочався у 1970-х роках. Автором цієї концепції є академік В. С. Степін . Для даного етапу характерні такі риси, як посилення міждисциплінарності, орієнтація на задоволення практичних потреб промисловості, а також подальше утвердження принципу еволюціонізму. Яскравим прикладом постнекласичної науки є синергетика — науковий напрям, що досліджує процеси самоорганізації.
Постнекласичному етапу розвитку науки передували два попередні періоди. Першим була класична наука XVII століття, що ґрунтувалася на механіцистському баченні світу. Згодом її змінила некласична наука кінця XIX — першої половини XX століття, для якої характерним стало визнання відносності та множинності наукових описів реальності в різних галузях знань.
Примітки
Література
Аршинов В. І. Синергетика як феномен постнекласичної науки. - М.: Інститут філософії РАН, 1999. - 203 с. Буданов В. Г. Методологія синергетики у постнекласичній науці та в освіті. Вид. - 3-е дод. - М.: Книжковий дім « ЛІБРОКОМ », 2009. - 240 с. ISBN 978-5-397-00633-0
Пост В. В. Постнекласична наука: концепції сучасного природознавства: Навчальний посібник. - Таганрог: Вид-во Таганрог. держ. пед. ін-та, 2005. - 376 с Масова свідомість і несвідоме як об'єкт постнекласичної соціології // Соціологічні дослідження . - 2006. - № 2. - С. 13-19. Свірський Я. І. Нелінійний світ постнекласичної науки та творча спадщина Ж. Дельоза (автореферат док. дис.) - М.: РАН, 2004. Степін В. С. Теоретичне знання. - М.: Прогрес-Традиція, 2000. - 744 Чернікова І. В. Постнекласична наука та філософія процесу. - Томськ: Вид-во НТЛ, 2007 . - 252 с.