Лазня Вакіль або Хамам Вакіль () — це громадська лазня (хамам) епохи Занд у Ширазі, Іран. Вона була частиною королівського району, побудованого за часів правління Карім Хана Занда (1751–1779), який включав фортецю Карім Хана, Базар Вакіль та Мечеть Вакіль, серед інших адміністративних будівель. Вона розташована в історичному центрі Шираза, на західній стороні мечеті Вакіль.
Лазня названа на честь правителя Карім Хана Занда, який мав титул вакіль (векіль).
Опис Хамам спочатку призначався для використання знаттю та продовжував використовуватися до 20 століття. Після закриття як лазні, вона стала етнографічним музеєм із серією манекенів у костюмах, що ілюструють, як ширазійці відпочивали біля фонтану після купання.
Відтоді її було відновлено та класифіковано як історичну пам'ятку, внесену під номером 917 до списку національних творів Ірану.
Проект лазні включає центральний двір з басейном, який служив як естетичним, так і практичним цілям. Його підлога та стіни виготовлені з саруджу, традиційного водонепроникного розчину, що забезпечує довговічність конструкції.
Вся площа освітлюється низкою скляних мансардних вікон, вбудованих у вершини склепіння. Під куполом лазні є настінні розписи із зображенням перської міфології, епосу та релігійних оповідань.
Вільям Франклін, англійський сходознавець та армійський офіцер, який перебував у Ширазі через кілька років після будівництва лазні, залишив огляд будівництва.Вільям Франклін, Спостереження, зроблені під час подорожі з Бенгалії до Персії в 1786-87 роках, з коротким звітом про залишки знаменитого палацу Персеполя та інші цікаві події, Лондон, 1790; репр. Тегеран, 1976.
Галерея
Примітки
Посилання
(архів оригіналу за березень 2016)