Рамадан у Нігерії — щорічний період посту, молитви та духовного очищення, який мусульманська громада Нігерії вшановує протягом дев'ятого місяця ісламського календаря (рамадан). Нігерія має одну з найбільших мусульманських спільнот в Африці — за оцінками Дослідницького центру П'ю (2020 р.), мусульмани становлять близько 56,1 % населення країни (приблизно 120—130 млн осіб). Пост починається після місцевого спостереження молодика та оголошення султаном Сокото, незалежно від інших країн.

Рамадан у Нігерії поєднує загальноісламські практики з місцевими культурними традиціями, особливо серед етнічних груп хауса, фулані та йоруба. У північних штатах (де переважно діє шаріат) дотримання посту суворіше, а в південних — більш ліберальне. Свято завершується святом Ід аль-фітр (у Нігерії часто називають «Малим Саллахом»).

Історія

Іслам прийшов до території сучасної Нігерії у XI столітті через торговельні шляхи з Північної Африки та басейну Сенегалу. Рамадан як один із стовпів ісламу став невід'ємною частиною релігійного життя з поширенням релігії. У XX столітті в містах на кшталт Ілорина спостерігалися масові підготовчі ритуали: жінки купували новий посуд, а емір оголошував початок посту через барабани та труби. Сучасні практики еволюціонували, але зберегли комунальний характер і зв'язок із традиційною культурою хауса.

Початок і тривалість посту Початок рамадану визначається за місцевим спостереженням молодика. Султан Сокото — духовний лідер мусульман Нігерії — офіційно оголошує дату. Це оголошення транслюється по всій країні через радіо, телебачення та соціальні мережі. Тривалість місяця — 29 або 30 днів. Пост (саум) триває від світанку до заходу сонця: заборонено вживати їжу, пити (навіть воду), палити та мати інтимні стосунки. У північних штатах (Кано, Сокото) ісламська поліція (Хісба) контролює його дотримання. Так, у 2026 році в Кано зафіксовано арешти за порушення посту.

Перед світанком (сухур) у північних регіонах (особливо серед хауса) «май ваке» (міські гінці) ходять вулицями, б'ють у барабани та співають ісламські пісні, щоб розбудити вірян.

Повсякденні практики

Мусульмани збираються в мечетях на п’ять обов’язкових молитов, а ввечері — на додаткові молитви таравіх. Після заходу сонця (іфтар) розговляються після посту спочатку фініками та водою, потім — традиційними стравами. Сусіди часто влаштовують спільні банкети біля мечетей: чоловіки — в одній частині, жінки — в іншій. Жінки заздалегідь купують новий кухонний посуд і припаси.

Особливі ночі — Лайлат аль-Кадр (27-й день рамадану) — присвячені інтенсивним молитвам і читанню Корану.

Культурні традиції та їжа Традиції значно відрізняються за регіонами: Захід (йоруба): популярна страва мой-мой (паровий пудинг з квасолі з цибулею, перцем, яйцями та сардинами). Готують без дегустації — «акт віри». Подають з огі (кукурудзяна каша). Північ (хауса): ідять дамбу (подрібнене пряне м'ясо), куну (каша з проса для регідратації), маса (рисові млинці). Іфтар часто починають з фініків. Загальні страви: суйя (м'ясо на грилі з чилі та арахісом), рис, картопля, чай.

У кінці рамадану ринки переповнені покупцями, які купують новий одяг для Ід.

Святкування Ід аль-Фітр

Ід аль-фітр (Малий Саллах) — два-три дні святкування з молитвами, обміном подарунками та благодійністю (закят). Найяскравіша подія — Дурбар у Кано (а також у Дутсе): багатоденний кінний парад з еміром, воїнами, гарматними залпами, хвалителями та тисячами глядачів у святковому вбранні. Традиція сягає століть і символізує завершення рамадану. Святкування триває до трьох днів, люди вітаються «Барка да Саллах».

Однією з визначних традицій є Таше, культурне дійство на півночі Нігерії, де під час Рамадану діти одягаються в костюми, співають та виступають вечорами. Таше — це як розвага, так і спосіб зміцнення громадських зв'язків.

Соціальні аспекти та виклики

Рамадан сприяє міжконфесійній солідарності: християни допомагають будити сусідів на сухур чи жертвують їжу. Масова благодійність — годування бідних біля мечетей. Економічний ефект: зростання продажів їжі, одягу та посуду.

Виклики: спекотний клімат (північ), бідність (багато сімей постять у скруті), примус у штатах шаріату. Під час пандемій чи економічних криз практики адаптувалися (онлайн-лекції, дистанційні іфтари).

Див. також

Іслам у Нігерії Рамадан Ід аль-фітр Сокото (держава)

Примітки

Джерела