Етайн або Едайн (сучасне ірландське написання — Éadaoin) — постать ірландської міфології, найбільш відома як героїня однієї з найдавніших та найзмістовніших історій Міфологічного циклу «Сватання Етайн» (Tochmarc Étaíne). Вона також згадується в середньоірландському творі «Руйнування Дому Да Дерга» (Togail Bruidne Dá Derga), а дослідник Томас Френсіс О'Рахіллі ідентифікував її як богиню сонця.

Ім'я Ім'я Етайн пишеться як Étaín, Edain, Aideen, Etaoin, Éadaoin, Aedín або Adaon. Воно походить від зменшувальної форми давньоірландського ét, що означає «пристрасть, ревнощі».Koch, John T. (ed.), Celtic Culture, ABC-CLIO, 2006, p. 1675. Іноді її називають епітетом Echraide («вершниця»), що натякає на зв'язок з кінними божествами та фігурами, такими як валлійська Ріаннон та галльська Епона.MacKillop, p. 195. У «Тохмарку» Етен Мідір називає її Bé Find (Прекрасна жінка). Однак вірш, вбудований у текст, A Bé Find in ragha lium, може бути старішим, не пов'язаним з цим твором, який було доданий до оповідання пізніше.Mac Cana, p. 140.

Генеалогія У «Сватанні Етайн» Етайн — дочка Айліля, короля Уладу. Дещо інша генеалогія описана в «Руйнуванні Дому Да Дерга». Тут вона — дочка Етара (описаного як короля кавалькади ельфійських курганів) і одружується із верховним королем Еоху Фейдлехом. У них є дочка на ім'я Етайн Ог (Етайн Молодша), яка одружується із Кормаком, королем Ольстера. Вона народжує йому дочку, Месс Буахаллу, але синів немає. Кормак покидає Месс Буахаллу, але її знаходить і виховує пастух.Коли вона виростає, вона одружується із верховним королем Етерсела і стає матір'ю Конайре Мора. У генеалогічних трактатах сказано, що вона була дружиною ольстерського принца Кормака Конда Лонгаса. В іншому місці Етайн, яку називають поетесою Еадон, здається, є дочкою Діан Кехт. Так само Етайн, згадана у Другій битві при Мойтурі, є матір'ю поета Карпре, який висміює та ганьбить фоморів.

Сватання Етайн Коли Мідір із Туата Де Дананн закохується в Етайн і бере її за дружину, його відкинута перша дружина Фуамнах, сповнена ревнощів, накладає на неї низку заклять. Спершу Фуамнах перетворює Етайн на калюжу води, потім — на хробака (в деяких версіях — на змію), а згодом — на прекрасну багряну муху. Мідір не здогадується, що ця комаха і є Етайн, проте вона стає його постійною супутницею, і він втрачає будь-який інтерес до інших жінок. Тоді Фуамнах здіймає магічний вітер, який підхоплює муху й протягом семи років не дає їй перепочити ніде, окрім гострих прибережних скель.

Зрештою муха опускається на одяг Оенґуса, який упізнає в ній Етайн, проте через ворожнечу з Мідіром він не може повернути її чоловікові. Оенґус створює для неї маленьку світлицю з вікнами, щоб вона могла вільно залітати й вилітати, і всюди носить цей будиночок із собою. Дізнавшись про це, Фуамнах знову здіймає вітер, який ще на сім років забирає Етайн від її покровителя, аж поки муха не падає в келих із вином. Це вино разом із комахою випиває дружина Етара, ольстерського вождя часів Конхобара мак Несси; вона вагітніє, і Етайн народжується вдруге — через тисячу дванадцять років після своєї першої появи на світ.У творі «Руйнування дому Да Дерга» простежується мотив вічного переродження Етайн: «Потім король, а саме Еохайд Фейдлех, помирає, залишаючи по собі одну доньку, названу на честь матері Етайн, яка стала дружиною Кормака, короля уладів». Багато сучасних читачів «Сватання Етайн» припускають, що під «мухою» слід розуміти метелика чи бабку, проте ірландське слово чітко перекладається саме як муха (або жук). Оскільки в Ірландії водяться і метелики, і бабки, для яких в ірландській мові існують окремі назви, очевидно, що істота, на яку перетворилася героїня, була саме мухою.

Коли Етайн виростає, вона одружується із верховним королем Еоху Айремом. Їхня зустріч описана у вступному епізоді «Руйнування Дому Да Дерга». Брат Еохайда, Айліль Ангуба, закохується в Етайн і починає танути на очах від нерозділеного почуття. Зрештою він зізнається героїні, що помирає від любові до неї, і вона погоджується розділити з ним ложе, аби врятувати йому життя. Вони домовляються про зустріч, проте Мідір накладає на Айліля закляття, через яке той міцно засинає і пропускає побачення. Натомість Етайн зустрічає чоловіка, який виглядає і говорить точнісінько як Айліль, але не лягає з ним, оскільки відчуває, що це не він. Це повторюється тричі, аж поки чоловік, подібний до Айліля, не відкриває свою справжню подобу — він виявляється Мідіром і розповідає Етайн про її минуле життя як його дружини. Вона відмовляється йти з ним, доки її теперішній чоловік не дасть на це згоди, а після повернення до Айліля виявляє, що той цілком одужав.

Згодом Мідір з'являється перед Еохайдом у своїй справжній подобі й пропонує зіграти в фідчел — давню настільну гру. Він ставить на кін п'ятдесят коней, програє і, як і обіцяв, віддає їх правителеві. Мідір продовжує кидати виклики, щоразу підвищуючи ставки, і незмінно зазнає поразки. Еохайд, застережений своїм названим батьком про велику силу суперника, доручає йому низку надскладних завдань, зокрема прокладання греблі через болото Мойн Ламріге, які Мідір неохоче виконує. Нарешті він пропонує Еохайду останню партію в фідчел, де ставку призначить переможець. Цього разу Мідір виграє і вимагає обіймів та поцілунку Етайн. Еохайд погоджується, але за умови, що той повернеться за ними через місяць. Коли термін минає, Мідір знову з'являється, обіймає Етайн, і обоє вони, перетворившись на лебедів, злітають у небо.

Еохайд зі своїми воїнами починає розкопувати пагорб Брі-Лейт, де мешкає Мідір, аж поки той не з'являється й не обіцяє королю повернути дружину наступного дня. Коли ж перед Еохайдом постають п'ятдесят жінок, кожна з яких виглядає точнісінько як Етайн, стара відьма наказує йому впізнати свою кохану. Еохайд робить вибір, проте згодом Мідір відкриває страшну правду: на момент викрадення Етайн була вагітною, і обрана королем дівчина — це його власна донька. Жах охоплює Еохайда, адже він розділив ложе з рідною дитиною, яка згодом завагітніла й народила дівчинку. Після народження немовля залишають напризволяще, проте дитину знаходить і виховує пастух із дружиною; пізніше саме вона стане матір'ю майбутнього Верховного короля Ірландії — Конайре Мора.

Діндсенчас Два епізоди зі «Сватання Етайн» також переказані в поетичній збірці «Діндсенчас» (Dindsenchas). Поема з «Діндсенчас», присвячена Рат-Еса (Rath Esa), оповідає про те, як Еохайд Айренн повернув собі Етайн, тоді як у поезії про Рат-Круахан (Ráth Crúachan) ідеться про її викрадення Мідіром.

Руйнування Дому Да Дерга Середньоірландський текст «Руйнування Дому Да Дерга» (Редакція II) містить досить розлогий і колоритний опис Етайн у епізоді її зустрічі з королем Еху в Брі-Лейт: +Середньоірландська моваАнглійська моваУкраїнська мова[…] con-accai in mnaí for ur in tobair & cír chuirrél argit co n-ecor de ór acthe oc folcud a l-luing argit & ceithri h-eóin óir furri & gleorgemai beccai di charrmogul chorcrai h-i forfleascuib na luingi. Brat cas corcra fo loí chaín aicthe. Dúalldai airgdidi ecoirside de ór oibinniu isin bratt. Léne lebur-chulpatach isí chotutlemon dei sítiu úainide fo derginliud óir impi. Túagmíla ingantai di ór & airget fora bruindi & a formnaib & a gúallib isind léne di cach leith. Taitned fria in grían co b-ba forderg dona feraib tuídhleach ind óir frisin n- gréin asin títiu uainidi. Dá trilis n- órbuidi fora cind. Fige ceithri n-dúal ceachtar n-dé, & mell for rind cach dúail. Ba cosmail leó dath ind foiltsin fri barr n-ailestair h-i samrad nó fri dergór íar n- dénam a datha.Knott (ed.), Togail. p. 1.[…] [Echu] saw a woman at the edge of the well. She had a bright silver comb with gold ornamentation on it, and she was washing from a silver vessel with four gold birds on it and bright, tiny gems of crimson carbuncle on its rims. There was a crimson cloak of beautiful, curly fleece round her, fastened with a silver brooch coiled with lovely gold; her long-hooded tunic was of stiff, smooth, green silk embroidered with red gold, and there were wondrous animal brooches of gold and silver at her breast and on her shoulders. When the sun shone upon her, the gold would glisten very red against the green silk. Two tresses of yellow gold she had, and each tress was a weaving of four twists with a globe at the end. Men would say that hair was like the blooming iris in summer or like red gold after it had been burnished.Gantz (tr.), pp. 61–2.[Король] побачив жінку на березі джерела: вона тримала в руках срібний гребінь, оздоблений золотом, і вмивалася зі срібної чаші, на вінцях якої сиділи чотири золоті птахи, а краї її були всипані дрібними блискучими каменями пурпурового карбункула. На ній був вовняний плащ із м'яким ворсом, яскраво-пурпурового кольору, скріплений срібними застібками з вишуканим золотим карбуванням. Під ним — довга сукня з капюшоном, виткана із цупкого й гладенького зеленого шовку з вишивкою з червоного золота. На грудях, плечах та лопатках сукні з обох боків виднілися дивовижні золоті та срібні фігурки звірів. Сонце сяяло над нею, і чоловікам здавалося, що відблиск золота на фоні зеленого шовку палає червоним вогнем під сонячними променями. На голові вона мала дві золотаво-жовті коси, кожна з яких була сплетена з чотирьох пасом, а на кінці кожного пасма була золота кулька. Колір її волосся видався їм подібним до цвіту жовтого півника влітку або до червоного золота, щойно очищеного від домішок.

У такому ж захопленому стилі оповідач зосереджується на її фізичній красі: