Супу́тник спостере́ження Землі́ () або супутник дистанційного зондування Землі — це штучний супутник, що використовується або призначений для (ССЗ) з орбіти, включаючи розвідувальні супутники та подібні, призначені для невійськових цілей, таких як моніторинг навколишнього середовища, метеорологія, картографія та інші. Найпоширенішим типом є супутники спостереження Землі, які отримують супутникові знімки, аналогічні аерофотознімкам; деякі ССЗ можуть виконувати дистанційне зондування Землі без формування зображень, наприклад, під час покриття радіосигналом супутникової навігаціЇ.
Історія
Перший випадок супутникового дистанційного зондування можна датувати запуском першого штучного супутника Землі «Супутник-1» Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року на чолі з основоположником практичної космонавтики, українця С. П. Корольова . «Супутник-1» відправив назад радіосигнали, які вчені використовували для вивчення іоносфери. Супутник випромінював радіохвилі на двох частотах, це дозволяло вивчати верхні шари іоносфери, адже до запуску першого супутника можна було спостерігати тільки за віддзеркаленням радіохвиль від шарів іоносфери, розташованих нижче зони максимальної іонізації іоносферних шарів. Агентство з балістичних ракет армії США запустило перший американський супутник «Explorer-1» для Лабораторії реактивного руху NASA 31 січня 1958 року. Інформація, надіслана з його радіаційного детектора, призвела до відкриття радіаційних поясів Джеймса ван АлленаАмериканський астрофізик Джеймс Ван Ален 1958 року, після аналізу даних з лічильників Гейгера—Мюллера, які було встановлено на супутнику «Експлорер-1» зробив висновок про існування радіаційних поясів Землі. Землі. Космічний апарат Тайрос-1, запущений 1 квітня 1960 року в рамках програми NASA «Телевізійний інфрачервоний супутник спостереження» (TIROS), надіслав перші телевізійні кадри погодних умов, зняті з космосу . Застосування Погода
Метеорологічний супутник — це тип супутника, який в основному використовується для моніторингу погоди та клімату Землі NESDIS, Satellites. Retrieved on 4 July 2008 . Однак ці метеорологічні супутники бачать більше, ніж хмари та хмарні системи. Міські вогні, пожежі, наслідки забруднення довкілля, полярні сяйва, піщані та пилові бурі, сніговий покрив, картографування льоду, межі океанських течій, потоки енергії тощо — це інші види інформації про навколишнє середовище, зібраної за допомогою метеорологічних супутників.
Моніторинг навколишнього середовища
Композитне супутникове зображення Землі, що показує всю її поверхню в рівнопрямокутній проекції Інші екологічні супутники можуть допомогти у моніторингу навколишнього середовища, виявляючи зміни в рослинності Землі, вмісті слідів газу в атмосфері, стані моря, кольорі океану та льодових полях. Спостерігаючи за змінами рослинності з часом, можна контролювати посухи, порівнюючи поточний стан рослинності з її довгостроковим середнім значенням NASA, Drought. Retrieved on 4 July 2008 . Наприклад, за розливом нафти 2002 року біля північно-західного узбережжя Іспанії уважно стежив європейський супутник ENVISAT, який, хоча й не є метеорологічним супутником, має прилад (ASAR), який може бачити зміни на поверхні моря.
Картографування
Місцевість можна картографувати з космосу за допомогою супутників, таких як Radarsat-1 Grunsky, E.C. The use of multi-beam Radarsat-1 satellite imagery for terrain mapping. Retrieved on 4 July 2008.
Дивиться також Комітет з супутників спостереження Землі Метеорологічний супутник Штучний супутник Дистанційне зондування Землі Супутникова зйомка Аерофотозйомка Супутникова навігація
Примітки
Посилання Європейська організація з експлуатації метеосупутників // Моніторинг навколишнього природного середовища //