Тростяне́ць () — місто в Україні, у Тростянецькій міській громаді Охтирського району Сумської області. До 19 липня 2020 року районний центр ліквідованого Тростянецького району. З 24 лютого до 26 березня 2022 року місто перебувало під тимчасовою російською окупацією. З 30 вересня 2025 року — місто-герой України. Населення — 19 618 осіб (2024).
Географія Місто Тростянець розташоване на річці Боромля (притока Ворскли, басейн Дніпра), а також її притоках — Люджі (південно-східна частина міста) і Радомлі (західна частина міста). До міста примикають село Лучка і селище Лісне. До міста примикають великі лісові масиви.
Через місто пролягають автомобільні шляхи і , залізнична лінія Суми — Люботин (Південна залізниця), станція Тростянець-Смородине та платформа Рупине.
Тростянець лежить за 55 км на південь від обласного центру (автошлях ). Найближчий райцентр — місто Охтирка (21 км, на південь). Відстань до Києва автошляхами — 366 км на захід. Фізична відстань до найближчого кордону з Російською Федерацією — 35 км.
Тростянець розташований на півдні Сумської області, в центральній частині Охтирського району.
Етимологія Місцеві краєзнавці стверджують, що назва Тростянець походить від річки Тростянець (Тростянка), яка колись протікала на цій місцевості та впадала в р. Боромлю. На користь цієї версії свідчить старовинна карта генерального межування Охтирського повіту за 1787 рік, де нанесено річку «Тростянецкий ручей», що витікала з урочища Нескучне.
Утім, є й інша версія походження назви міста: відома мовознавиця та дослідниця Алла Коваль стверджувала, що тодішнє село Тростянець заснували селяни-втікачі, вихідці з Тростянця на Вінниччині, які дали йому назву свого рідного поселення. Це селище існує і сьогодні.
Загалом в Україні існує 11 населених пунктів із назвою Тростянець: по одному в Сумській, Вінницькій та Закарпатській областях, по двоє — у Львівській, Івано-Франківській, Рівненській та Чернігівській областях. Також біля Полтави знаходяться села Великий Тростянець та Малий Тростянець.
Історія
Заснування Тростянець був заснований 1660 року переселенцями з Правобережної України після поновлення там панування польської шляхти внаслідок битви під Берестечком (1651). Поселення розташовувалося в районі теперішньої вулиці Івана Франка, а місцеві жителі називають цю місцевість «цвинтарем», оскільки тут і досі під час земляних робіт знаходять поховання людей того часу.
Одразу в селі був споруджений перший храм Вознесінню Господньому. Ця дерев'яна церква продіяла майже 150 років, аж поки в ХІХ столітті її не знищила пожежа.
Спочатку Тростянець називався слободою, тодішнє населення не було закріпаченим і мало певні пільги, а також наділялися землею та угіддями.
За часів Російської імперії
У 1720 році тростянецькі землі перейшли до царського духовника Тимофія Надаржинського, який народився у Тростянці. Протягом 1744—1750 років на кошти Йосипа Надаржинського була зведена Благовіщенська церква, у 1811 році поміщиком Олексієм Якубинським збудовано однопрестольний храм на честь Архангела Михаїла в селі Радомля. У 1749 році Йосипом Надаржинським завершено будівництво однієї з визначної пам'ятки міста — Круглого двору, який тоді використовувався як амфітеатр і склад. У 1762 році була зведена панська садиба Надаржинських, яка трохи згодом стала головним будинком маєтку Голіциних, а потім Кеніга, який у другій половині ХІХ значно перебудував будинок.
До 1820 року Тростянець належав безпосередньо сім'ї Надаржинських, з 1820 року — яко посаг — переходить до сім'ї генерала Олексія Корсакова, з 1843-го — до сім'ї князя Василя Голіцина, який у 1847 році заснував у Тростянці цукровий завод.
До 1765 року Тростянець був у юрисдикції Охтирського полку, потім — у складі Слобідсько-Української губернії. З 1835 року Тростянець входив до складу Харківської губернії. Господарство містечка розвивалося дуже повільно через важкий матеріальний стан населення. Заможністю виділялися лише багата садиба князів Голіциних (манеж, цирк, театр, поміщицька садиба та церква).
За даними на 1864 рік у власницькому селі Охтирського повіту мешкало 2150 осіб (1025 чоловічої статі та 1125 — жіночої), налічувалось 392 дворових господарства, знаходилася православна церква, функціонували цукробуряковий, горілчаний, винокурний, цегельний та селітряний заводи, відбувались 3 щорічних ярмарки та базари.
В 1868—1874 роках маєтком володіє петербурзький купець Марк. 1874 року Тростянець придбав великий цукрозаводчик Леопольд Кеніг. Останнім власником маєтку до 1917 року був його син Юлій.
Станом на 1914 рік село було центром окремої, Тростянецької волості, кількість мешканців зросла до 4568 осіб.
Тростянець під володінням Леопольда Кеніга і його спадкоємців Відтоді як 1874 року один із найзаможніших підприємців Російської імперії Леопольд Кеніг викупив землі тростянецького маєтку, тодішнє село почало стрімко розвиватися. У власності фірми «Л. Є. Кеніг-Спадкоємці» перебували не лише цукро-пісковий і рафінадний заводи, які були зведені протягом 1885—1888 років на місці старої цукроварні, а й вальцевий млин (1896 р.), винокурний, лісопильний, паркетний, цегляний та кінський заводи, а також лікарня, бібліотека, будинок власників фірми та квартири службовців головного управління.
Із адміністративно-державних установ у Тростянці розташовувалися приміщення земського начальника, управління станового пристава й поштово-телеграфна контора, приміщення для якої збудувала фірма Кеніга. Ця ж фірма виділяла кошти для шкіл Тростянця й навколишніх сіл, зокрема на перебудову сільського народного училища в кінці 1890-х років-початку 1900-х років та подальше його утримання. Юридично 27 серпня 1902 року вважається днем відкриття Тростянецького двокласного училища (нині — Тростянецька філія Ліцею № 1).
Для того, щоб залізниця пройшла через тростянецький маєток, Леопольд Кеніг продав казні землю під будівництво нижче її ринкової вартості. В результаті 27 листопада 1877 року російський уряд виділив кошти Харківсько-Миколаївський залізниці на будівництво локомотивного депо в Тростянці на 12 паротягів. 7 січня 1878 року було відкрито рух між станціями Мерефа і Білопілля. Поїзди проїжджали через станцію Тростянець. Згодом у 1893 році вона була переймована на станцію Смородине, оскільки уже існувало декілька станцій з назвою Тростянець, що створювало плутанину.
У 1905 році на кошти Кенігів було збудовано публічну бібліотеку, яка містила близько 8 тисяч книжкових екземплярів, ставши важливим культурним осередком для місцевої громади. Нині там розташовано Палац дітей та юнацтва.
У 1913 році за фінансової підтримки родини Кенігів було зведено Вознесенський храм. На його будівництво було виділено 100 000 карбованців. На свято відкриття храму зійшлося більше 10 тисяч жителів з Тростянця та навколишніх сіл.
Також Леопольд Кеніг першим запровадив телефон та електричне освітлення в Тростянці.
Територія заводів фірми Кеніга займала 37 десятин (40,42 га). Було створено 8 економій: Криничненська, Радомлянська, Станівська, Буймерівська, Микитівська, Кам'янська, Лучанська, Гаївська.
Уже на початку XX століття площа тростянецького маєтку становила 21 403 десятин (23 384 га). Влада Кенігів на Тростянеччині тривала 43 роки — до жовтневої революції 1917 року. За ці роки було збудовано 12 промислових підприємств, які об'єдналися в промисловий кластер. Тростянець перетворився у населений пункт зі значним економічним потенціалом.
Радянська доба Наприкінці грудня 1917 року, у Тростянці встановлено радянську владу. На націоналізованих землях Кенігів створено Півненківський цукрозавод, бурякорадгосп, деревообробний комбінат, завод «Електропобутприлад».
З квітня до грудня 1918 Тростянець було окуповано австро-німецькими військами, із серпня до грудня 1919 — військами денікінців. 4 грудня 1919 року радянську владу було встановлено остаточно.
У лютому 1923 року Тростянець став селищем міського типу. Станом на 1926 рік, тут проживало 7300 осіб. У 1925—1930 роках Тростянець входив до складу Сумського округу, протягом 1930—1932 років був районним центром, підпорядкований республіканським органам влади.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 46 жителів міста.
12 липня 1940 року Тростянцю надано адміністративний статус міста.Советская Украина, № 163, 17 июля 1940, с. 1. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 40 (103). — 18 жовтня. — С. 4.
27 березня 1978 року села СмородинеКарта РККА M-36 (Б), 1941 і Радомля включені в смугу міста Тростянця.
Друга світова війна Радянські війська відійшли з боями 10 жовтня 1941 року.
У роки Другої світової війни, місто було окуповане німецькими загарбниками (10 жовтня 1941 — 9 серпня 1943). У цей період у місті діяла підпільна молодіжна організація. Устаткування деревообробного комбінату та спиртового заводу евакуювали на Урал. Нацисти вбили 157 жителів міста, ще 280 осіб вивезли на примусові роботи до Німеччини. Було зруйновано цукровий і спиртовий заводи, деревообробний комбінат, лісодослідну станцію, 137 будинків, 4 школи, знищили паровозний і вагонний парк. 1943 року нацисти підірвали вибухівкою будинок головного управителя маєтками Л. Є. Кеніга в Нескучному.
Після відновлення незалежності України У вересні 2010 року було відзначено на державному рівні 350-річчя заснування міста Тростянець Сумської області, проєкт відповідної Постанови Верховної Ради України був розроблений та зареєстрований у Верховній Раді України народним депутатом України, першим секретарем Сумського обкому КПУ Володимиром ДаниленкомПроект Постанови про відзначення 350-річчя заснування міста Тростянець Сумської області. Сайт Верховної Ради України. 02 квітня 2010..
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тростянецького району, місто увійшло до складу новоутвореного Охтирського району.
Російсько-українська війна
Росіяни безперешкодно зайшли в місто 24 лютого вже о 8-й ранку: колона з понад 100 одиниць техніки. Потім, як згадують очевидці, різні бойові машини йшли через місто щодня.
Від самого початку російського вторгнення, з 24 лютого 2022 року місто потерпає від атак російської армії, а з 4 березня у місті гуманітарна катастрофаОкупанти розмістили техніку на вокзалі й не дають поховати померлих: у Тростянці гуманітарна катастрофа, novyny.live .
Понад місяць Тростянець перебував під контролем російських окупантів. 1 березня в місто завели три колони ворожої техніки.
4 березня голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький повідомив, що місто повністю окуповане. З 13 березня, у зв'язку із масштабними обстрілами міста, виникли проблеми із електропостачанням — багато кварталів міста було знеструмлено. Через відсутність електрики не працювало і водопостачання. Крім того, станом на 22 березня, унаслідок бойових дій у Тростянці також пошкоджена газова труба, тому у декількох районах міста відсутнє газопостачання.
26 березня 2022 року місто звільнене від російської арміїТростянець звільнили від російських окупаційних військ, звідти вибили Кантемирівську танкову дивізіюОсвобождение Тростянца: стали известны подробности разгрома «элитной» дивизии РФ (фото)Война Тридцать первый день. Онлайн «Медузы»Освобождение Тростянца. Командир танкового полка РФ застрелился после разгрома «элитной» Кантемировской дивизии — украинская разведка, командир 13-го танкового полку, що входив до складу цієї дивізії, застреливсяВСУ о боях в Тростянце: один российский командир застрелился, другого сняли с должности.
З 27 березня розпочалась евакуація мешканців міста, що залишилися без житла, та завезення гуманітарної допомоги. Багато місць залишається замінованими, тому комунальні служби та ДСНС зможуть повністю відновити роботу після розмінування території громади.