Альберт фон Шнюрлен (; 6 травня 1843, Тюбінген — 19 лютого 1926, Штутгарт) — німецький воєначальник, генерал піхоти та військовий міністр Вюртемберзької армії.
Біографія Шнюрлен був сином лікаря з Тюбінгена та належав до протестантської церкви. Спочатку він планував кар'єру на державній службі, почав вивчати політологію в Тюбінгені та став членом корпусу «Ульмія».Kösener Korps-Listen 1910, 199, 5150 Jahre Landsmannschaft Ulmia zu Tübingen. Berichte zur Geschichte einer waffenstudentischen Korporation, Tübingen 1990, S. 187. 1 квітня 1864 року, дотримуючись традиції того часу, він вступив до Вюртемберзької армії як так званий «стоденний» студент. Оскільки йому подобалося військове життя, він записався на постійну службу та 11 червня 1866 року став лейтенантом 6-го піхотного полку в Ульмі. Невдовзі після початку Французько-прусської війни 20 липня 1870 року його було підвищено до оберлейтенанта. У кампанії проти Франції він брав участь у загоні оберста Штойберта. Спочатку цьому підрозділу було доручено охороняти перевали Шварцвальд, а пізніше — шляхи постачання 3-ї армії. У наступні роки Шнюрлен служив ад'ютантом батальйону та полку, а після підвищення до гауптмана 10 квітня 1876 року — командиром роти в 6-му піхотному полку. Після періоду роботи на посаді ад'ютанта в Генеральному командуванні 13-го армійського корпусу в Штутгарті Шнюрлена перевели до Генерального штабу 27-ї дивізії в Ульмі. 21 травня 1884 року його підвищили до майора та перевели до Генерального штабу 13-го армійського корпусу. У січні 1890 року Шнюрлен прийняв командування батальйоном у 8-му піхотному полку № 126 у Страсбурзі. 24 березня 1890 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а в березні 1891 року переведено до штабу гренадерського полку «Королева Ольга» № 119. У липні 1892 року Шнюрлена було відряджено до військового відомства Військового міністерства. 14 лютого 1893 року його було підвищено до оберста. У січні 1895 року Шнюрлен прийняв командування піхотним полком «Старий Вюртемберг» № 121 у Людвігсбурзі. 18 жовтня 1896 року його було підвищено до генерал-майора, а в січні він став командиром 53-ї піхотної бригади в Ульмі. 24 лютого 1900 року король Вільгельм II підвищив його до генерал-лейтенанта та доручив командування 26-ю дивізією в Штутгарті.
Після відставки військового міністра Шотта фон Шоттенштайна, 20 березня 1901 року король призначив генерал-лейтенанта Шнюрлена керуючим справами військового міністра. Офіційне призначення Шнюрлена державним міністром було оголошено 15 квітня того ж року разом із формуванням уряду Брайтлінга. 25 лютого 1904 року Шнюрлена було підвищено до генерала піхоти. 11 червня 1906 року, за власним проханням, Шнюрлен вийшов у відставку, залишившись у резерві 6-го Вюртемберзького піхотного полку «Король Вільгельм I» № 124, а згодом жив як пенсіонер у Штутгарті.
Як військовий міністр, він особливо піклувався про добробут військових пенсіонерів, а також вдів та сиріт колишніх військовослужбовців. Пам'ятна стаття до п'ятдесятого року служби Шнюрлена 1 квітня 1914 року, опублікована у Militär-Wochenblatt, засвідчувала його «тепле серце та безмежну доброзичливість до своїх підлеглих» та його активну відданість «благополуччю тих, кого він визнавав здатними до служби».
Нагороди
Вюртемберзька військова медаль за вірну службу під час кампанії 1866 Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71Hof- und Staatshandbuch des Königreichs Württemberg 1906, S. 22 Вюртемберзька срібна ювілейна медаль Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японська імперія) Орден Червоного орла 1-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою Орден Альберта (Саксонія), великий хрест Орден Білого Сокола, великий хрест Столітня медаль
Примітки
Література
Schwäbische Kronik. Nr. 85 vom 22. Februar 1926, S. 5. Militär-Wochenblatt. Nr. 46 vom 31. März 1914. S. 980–982.
Посилання
Шнюрлен на сайті The Prussian Machine.