Коричнева леді з Рейнем-Голу — привид, який, як повідомляється, переслідує Рейнем-Гол у Норфолку, Англія. Він став одним із найвідоміших привидів у Великій Британії, коли фотографи з журналу Country Life заявили, що зафіксували його зображення. «Коричнева леді» отримала таку назву через коричневу парчеву сукню, яку, як стверджується, вона носить.

Особистість привида

За легендою, цей привид пов’язують із Дороті Волпол (1686—1726), сестрою Роберта Волпола, якого зазвичай вважають першим прем'єр-міністром Великої Британії. Вона була другою дружиною Чарльза Тавнсенда, 2-го віконта Тавнсенда, який був відомий своїм буйним характером. Історія розповідає, що коли Тавнсенд дізнався, що його дружина вчинила перелюб з лордом Вортоном, він її покарав, замкнувши в її кімнатах у сімейному будинку Рейнем-Голі. За словами Мері Вортлі Монтегю, насправді Дороті утримувалася графинею Вортон. Вона запросила Дороті залишитися на кілька днів, знаючи, що чоловік ніколи не дозволить їй піти, навіть щоб побачити своїх дітей. Вона залишалася в Рейнем-Голі до своєї смерті від віспи в 1726 році.

Спостереження Перша зафіксована згадка про появу привида належить Люсії С. Стоун і стосується зібрання в Рейнем-Голлі під час Різдва 1835 року. Стоун розповідає, що Чарльз Тавнсенд запросив до маєтку на святкування різних гостей, серед яких був полковник Лофтус. Лофтус разом з іншим гостем на прізвище Гокінс заявили, що однієї ночі, прямуючи до своїх спалень, вони бачили «Коричневу леді» і звернулІнформація про сторінкуи особливу увагу на її старомодну коричневу сукню. Наступного вечора Лофтус стверджував, що знову бачив привид, і пізніше зазначив, що цього разу його увагу прикували порожні очниці фантома, які темніли на тлі сяйливого обличчя. Свідчення Лофтуса призвели до того, що частина персоналу назавжди залишила Рейнем-Голл.

Наступне повідомлення про появу «Коричневої леді» надійшло у 1836 році від капітана Фредеріка Маррієта, друга романіста Чарльза Діккенса та автора серії популярних морських романів. Кажуть, що Маррієт попросив дозволу переночувати в кімнаті Рейнем-Голла, де найчастіше бачили привидів, аби довести свою теорію, за якою за «паранормальними явищами» насправді стоять місцеві контрабандисти, котрі прагнули відлякати людей від цієї місцевості. Описуючи досвід свого батька у 1891 році, Флоренс Маррієт зазначила:

Леді Тауншенд повідомила, що «Коричневу леді» вдруге побачили у 1926 році, коли її син та його друг стверджували, що помітили привида на сходах, ототожнюючи примарну фігуру з портретом леді Дороті Волпол, який тоді висів у кімнаті з привидами.

Відтоді, як Меррієт зустрів Коричневу леді, її бачили все рідше — деякі стверджують, що тепер вона переслідує сусідні Гоутон-голл та Сандрінгемський палац.

Журнал Country Life

19 вересня 1936 року капітан Г'юберт Прованд, лондонський фотограф, який працював для журналу Country Life, та його асистент Індре Шіра робили знімки Рейнем-Голла для статті. Вони стверджують, що вже зробили одну фотографію головних сходів маєтку і готувалися до другої, коли Шіра побачив «туманну форму, яка поступово набувала подоби жінки», що спускалася сходами прямо до них.Country Life magazine 26 December 1936 За вказівкою Шіри Прованд швидко зняв кришку з об'єктива, а Шіра натиснув на пусковий механізм, щоб активувати спалах камери. Пізніше, під час проявлення негатива, відкрилося те саме відоме зображення «Коричневої леді». Розповідь про примарний досвід Прованда та Шіри в Рейнем-Голлі була опублікована в журналі Country Life 26 грудня 1936 року разом із фотографією Коричневої леді. Фотознімок та опис обставин, за яких він був зроблений, також з'явилися у випуску журналу Life від 4 січня 1937 року.'The Camera Never Lies?' Forde, Matt on Unexplained Mysteries website

Невдовзі після цього відомий дослідник паранормальних явищ Гаррі Прайс опитав Прованда та Шіру і повідомив: «Скажу відразу — я був вражений. Мені розповіли цілком просту історію: пан Індре Шіра побачив привид, що спускався сходами саме в той момент, коли голова капітана Прованда була під чорною накидкою. Крик — і кришку знято, а спалах спрацював, у результаті чого отримали знімок, який бачимо зараз. Мені не вдалося похитнути їхню розповідь, і я не мав права їм не вірити. Тільки змова між цими двома людьми могла б пояснити появу привида, якби це була підробка. На негативі немає жодних ознак маніпуляцій».

Критика

Деякі критики стверджують, що Шіра підробив зображення, змастивши об’єктив у формі фігури, або сам спустився сходами під час експозиції. Інші стверджують, що зображення є випадковою подвійною експозицією або що світло якимось чином потрапило в камеру.«Ultimate proof that ghosts exist, or maybe it's just dust on the lens». Wade, Mike. The Times. March 27, 2009.

Джо Нікелл писав, що детальний огляд фотографії показує ознаки подвійної експозиції.Nickell, Joe. (2008). «Photoghosts: Images of the Spirit Realm?» . Csicop.org. Retrieved 2014-07-12. Джон Ферлі та Саймон Велфер писали: «Над кожною сходинкою є бліда лінія, яка вказує на те, що одне зображення накладено на інше; пляма відбитого світла у верхній частині правого перила з'являється двічі».Fairley, John; Welfare, Simeon. (1987). Arthur C. Clarke's Chronicles of the Strange and Mysterious. Collins. p. 140.

Ілюзіоніст Джон Бут писав, що цю фотографію можна було легко відтворити натуралістичними методами. Бут попросив фокусника Рона Вілсона накритися простирадлом і спуститися парадними сходами закладу The Magic Castle у Голлівуді. Отримане підроблене зображення привида виявилося дуже схожим на фотографію з Рейнем-Голла.Booth, John. (1986). Psychic Paradoxes. Prometheus Books. pp. 108—109.

Інші критики вказують на те, що образ леді надто сильно нагадує стандартну статую Діви Марії, яку можна зустріти в будь-якій католицькій церкві; особливо показовою є світла пляма в нижній третині зображення, що має форму перевернутої літери «V», оскільки верхній одяг над нею спадає під кутом з обох боків. Також голова фігури покрита, руки, здається, складені у молитві, а під нею чітко видно квадратний або прямокутний п’єдестал, на якому вона стоїть. Це дає вагомі підстави припускати, що фотографія є простим накладанням зображення статуї Мадонни на порожні сходи."Ghost Haunts" (2008) http://www.ghosthaunts.com/raynham_brown_lady.html

Адаптації У 1948 році анонімний автор та художник Кінг Ворд адаптували легенду в двосторінкову комікс-історію «Похмура леді з Рейнем-Голла», опубліковану в другому випуску хорор-антології Adventures into the Unknown видавництва American Comics Group.Adventures Into the Unknown #2 (American Comics Group, 1948 Series) at the Grand Comics Database У 1953 році невідомі автори створили односторінковий комікс для дев'ятого випуску антології жахів Adventures into Darkness видавництва Standard Comics, заснований на історії про «Коричневу леді».Adventures into Darkness #9 (Standard Comics, 1952 Series) at the Grand Comics Database 1974 року сценарист Карл Весслер, художник Дж. Норієга та контурник Альфредо Алькала створили тристорінкову історію про Рейнем-Голл під назвою «Будинок з найбільшою кількістю привидів в Англії!» для 23-го випуску хорор-антології Ghosts видавництва DC Comics.Ghosts #23 (DC Comics, 1971 Series) at the Grand Comics Database

Див. також

Біла Пані (привид) Кривава Мері (фольклор) Дике Полювання

Примітки

Посилання

«Коричнева леді з Рейнхема» на вебсайті Музею містифікацій Аналіз фотографії «Коричневої леді» у Fortean Times