Микола Михайлович Благовєщенський (, , Санкт-Петербург — , Санкт-Петербург) — російський класичний філолог, професор Казанського та Петербурзького університетів; член вченої ради Міністерства народної освіти; заслужений професор та ректор Імператорського Варшавського університету; член Ради міністра народної освіти; таємний радник. Знайомий Тараса Шевченко.
Життєпис Народився у родині законоучителя .
З 1832 р. виховувався в малолітньому відділенні при . Після закінчення у 1842 р. із золотою медаллю історико-філологічного відділення інституту був відправлений для вдосконалення знання мов на три роки за кордон Російської імперії, де два роки слухав лекції давньо-класичної філології у Лейпцизькому, а потім один рік у Гейдельберзькому університеті.
Після повернення з-за кордону, 1845 р. був призначений в Імператорський Казанський університет на посаду ад'юнкту римської словесності, і 5 червня 1847 р., після отримання ступеня магістра, був затверджений на цій посаді. Захистивши докторську дисертацію з філософії та давньої філології, 28 березня 1851 р. став екстраординарним професором римської словесності. Через рік, 1852 р. був переміщений на ту ж посаду в Імператорський Санкт-Петербурзький університет і , в якому працював до самого його закриття в 1859 р.; 27 серпня 1859 р. був затверджений на посаді університету.
З 1863 р. був призначений членом Список лиц, служащих по ведомству Министерства народного просвещения на 1868 г. — С. 31 і був ним до 1872 р.; у період 1867—1869 років він також був і членом вченого комітету при Синоді РПЦ. Здобув 1870 р. звання заслуженого професора.
У м. Санкт-Петербурзі він викладав до 1872 р., коли був призначений ректором Варшавського університету; 1883 р., на власне прохання, був звільнений у відставку. Незабаром він був зарахований до міністерства народної освіти та став членом Ради міністра. З 1862 р. — дійсний статський радник, з 1873 р. — таємний радник.
З 25 лютого 1891 р. — почесний член Казанського університету.
Помер у Санкт-Петербурзі В «Русском биографическом словаре» указана дата смерти 1892 года.; похований на Петербургский некрополь. Т.1. — С.225..
Літературно-наукова діяльність Свою вчено-літературну діяльність Благовєщенський розпочав у м. Казані, де здобув обидва вищі вчені ступеня. Його дисертації — («De hieratica, quae dictur, artis Graecorum statuariae periodo», 1847 р.) і («De Romanorum tragoedia», 1851 р.) залишилися в рукописі; перша друкована праця «Про долі римської трагедії» з'явилася в «Журналі Міністерства народної освіти» (1848 р., № 6).
У 1853 р. Благовєщенський видав латинською мовою дослідження про давньоримські застільні пісні («De carminibus convivalibas eorumque in vetustissima Romanorum historia condenda momento», Petropolis, 1853 р.) і надрукував низку статей у збірці П. М. Леонтьєва і «Пропілеї», у «» та у «Вітчизняних записках».
Журнальні публікації Благовєщенського, присвячені характеристиці Горація як політичного діяча, поета та пересічної людини у зв'язку зі станом сучасного йому римського суспільства та літератури, були видані окремою книгою під назвою: «Горацій та її час» (, 1864 р.; 2-ге вид. — Варшава, 1878 р.); ще раніше цієї книги Благовєщенський надрукував брошуру про Ювенала («Ювенал» — дві публічні лекції, читані в 1859 р.).
Головним своїм науковим подвигом Благовєщенський вважав переклад сатир Персія — з докладними поясненнями, — що друкувався в «Журналі Міністерства народної освіти», і потім виданий окремо (, 1873 р.). «До цього часу твори Персія були в нас зовсім невідомі», оскільки російські перекладачі стародавніх класиків оминали цього письменника через труднощі його розуміння. Благовєщенський почав займатися Персієм ще під час свого професорства в педагогічному інституті і, між іншим, присвятив йому ґрунтовний етюд у «Російському віснику» (1866 р.).
Серед пізніших праць Благовєщенського слід відзначити: переклад трьох сатир згаданого Ювеналу («Журнал Міністерства народної освіти», 1884—1886) і дослідження в галузі античної скульптури («Вінкельман і пізні епохи грецької скульптури» у «Віснику витончених мистецтв». — , 1891 р.).
Усі перелічені твори Благовєщенського відрізняються витонченістю викладу, який, за суворої науковості, робить їх доступними широкому колу читачів — не фахівців.
Нагороди орден св. Анни 2-го ступеня, орден св. Володимира 3-го ступеня, орден св. Станіслава 1-го ступеня (1867), орден св. Анни 1-го ступеня з імператорською короною (1871), орден св. Володимира 2-го ступеня (1874), орден Білого орла (1879).
Родина Одружився 1864 р. ЦГИА СПб. Ф. 19. Оп. 124. Д. 896. Л. 24 (Метрические книги церкви Морского кадетского корпуса). з дочкою купця 1-ї гільдії Надії Йосипівні Лурі (*1840-†02.02.1912).
Їхні діти: Віра (*6.6.1865-?), Олександр (*9.8.1867-?), Катерина (*5.12.1869-?), Лідія (*21.5.1872-?).
Примітки
Джерела
Благовещенский Николай Михайлович // Список гражданским чинам первых III классов: Испр. по 1-е февр. 1889 г. — С. 190.
Посилання Благовещенский Николай Михайлович // Биографика СПбГУ