Спеціальна запалювальна граната № 76 (), також відома як SIP grenade (self-igniting phosphorus — самозаймиста фосфорна граната) або A.W. bomb — британська запалювальна граната часів Другої світової війни. Вона стала однією з наймасовіших моделей «зброї останньої надії», розробленої для протидії потенційному німецькому вторгненню.

Передісторія Покинувши на континенті майже все протитанкова озброєння під час евакуації з Дюнкерка, Британія лишилася фактично беззахисною проти німецької бронетехніки та була змушена терміново розробляти майже кустарну протитанкову зброю на випадок вторгнення.

29 липня 1940 року компанія провела для Королівських повітряних сил демонстрацію потенціалу використання білого фосфору свого виробництва для виготовлення . Демонстрація включала метання скляних пляшок з сумішшю фосфору та бензину, які миттєво спалахували при розбитті, створюючи стійке вогнище. Хоча авіація відмовилася від такої зброї через ризики, в цілому ідея самозаймистого запалювального боєприпаса військових зацікавила.

Конструкція Граната № 76 була типовим зразком ерзац-озброєння. Вона виготовлялася зі звичайних скляних пляшок ємністю пів пінти (0,28 л), закритих звичайним кроненкорком. До наповнення запущеної у виробництво гранати входив удосконалений список інгредієнтів: білий фосфор, бензол, вода, а також смужка сирої гуми довжиною близько 5 см. Гума з часом розчинялася в бензолі, перетворюючи суміш на в'язку клейку масу, здатну триматися на вертикальних поверхнях, подібно до напалма. При розбитті скла вміст миттєво вступав у реакцію з киснем повітря і спалахував, виділяючи величезну кількість тепла і задушливі пари п'ятиокису фосфору.

Гранату можна було кидати вручну або вистрілювати з , також розробленого для компенсації браку протитанкових засобів. Гранати, призначені для вистрілювання з міномета, виготовляли з міцнішого скла та позначали кольоровим маркуванням: мінометні гранати мали зелену кришку, ручні — червону, щоб бійці випадково не не зарядили міномет крихкою пляшкою. При пострілі використовувалися м'які повстяні пижі, які діяли як амортизатори, захищаючи пляшку від руйнування енергією порохових газів.

Гранати SIP переважно видавали як протитанкову зброю та виготовляли у величезній кількості: до серпня 1941 року було виготовлено понад 6 млн одиниць. Втім, на відміну від розроблених за тих же умов гранат-липучок, гранати SIP так і не були використані в бойових умовах.

Ефективність і небезпечність Випробування на британських танках на показало сумнівну ефективність гранат SIP. Були певні побоювання, що якщо водії «піддослідних» танків не встигнуть достатньо швидко вибратися з підпаленої машини, вони можуть спектися живцем, але ані «коктейлі Молотова», ані гранати SIP не завдали людям всередині танків взагалі ніяких незручностей.

Водночас граната була вкрай небезпечною для самих захисників. Через крихкість скла та нестабільність фосфору траплялися випадки самозаймання гранат безпосередньо в руках або в підсумках бійців. Офіційна статистика нещасних випадків часто замовчувалася для підтримки морального духу, але у звітах з навчання регулярно згадувалися травми від «самозаймання запалювальних боєприпасів». Найгірші наслідки мало руйнування пляшки в стволі міномета Нортовера: розпечений фосфор вилітав через затвор, спричиняючи у розрахунку міномета глибокі . Через це бійці часто побоювалися гранат SIP більше, ніж противника, і багато підрозділів ополчення на практиці намагалися якомога рідше використовувати їх під час навчань, воліючи тренуватися з порожніми пляшками.

Зберігати ці боєприпаси приписувалося виключно на відкритому повітрі, часто — під шаром води, щоб запобігти пожежі у разі випадкового розбиття пляшки.

Після війни Під час війни ополчення створило численні схованки з цими гранатами на випадок, якщо вторгнення дійсно відбудеться. Оскільки місце розташування схованок часто ніде офіційно не реєстрували, деякі з них були загублені. Відомі випадки, коли їх виявляли будівельники, копаючи фундаменти. Додаткову небезпеку створює те, що гранати схожі на звичайні пляшки, і неспеціаліст, виявивши їх, не зрозуміє, що перед ним вкрай небезпечний предмет.

При виявленні гранат SIP їх предписується вважати загрозою, оскільки герметично закупорений білий фосфор з часом не псується. Зазвичай їх знищують за допомогою , помістивши у безпечне середовище, наприклад ящик з піском.

Як недавній приклад, можна назвати випадок, коли у 2021 році в Гемпширі під час робіт з ландшафтного дизайну було виявлено контейнер, у якому знаходилися 42 гранати SIP. Викликані фахівці із розмінування без інцидентів здійснили контрольований підрив боєприпасів.

Див. також Інша зброя, розроблена під час : Граната №73 (протитанкова, відома як «бомба-термос») Граната №74 (граната-липучка) Граната №75 (протитанкова граната/міна Гокінса) Граната №77 (фосфорна запалювальна/димова) Граната №82 (більш відома як бомба Геммона) Бомбарда Блекера

(міномет) PIAT (ручний гранатомет)

Примітки