ТУ5 (рос. Тепловоз, Узкоколейный, тип 5) — магістральний чотиривісний вузькоколійний тепловоз, призначений для роботи на залізницях стандарту 750 мм. Розроблений Центральним науково-дослідним інститутом механізації й електрифікації лісової промисловості (ЦНДІМЕ) в 1964 році, та проходив процес вдосконалення до 1967 року. Серійно виготовлявся Камбарським машинобудівним заводом з 1967 по 1973 рік.
Історія
Розробка
ТУ5-0001, 0002 В 1964 році, на базі екіпажної частини тепловоза ТУ4, було побудовано тепловоз більш потужний за попередника — ТУ5-0001. В тому ж році побудовано аналогічний ТУ5 з номером 0002. В процесі розробки два локомотиви отримали дизельний двигун 1Д12-300, потужністю 300 к.с., та гідропередачу ГП-400. Від наступних локомотивів цієї моделі також відрізнявся дещо меншою шириною (2515 мм проти 2717 мм у наступників) і меншою висотою (3390 мм проти 3435 мм). Після випробуваннь на Апшеронській вузькоколійній залізниці, що обслуговувала ліспромгосп, та на вузькоколійці Шатурського транспортного управління, прийнято рішення виготовити настановну серію.
ТУ5-0003 З цього номеру тепловоз отримав новий дизельний двигун 1Д12-400 - 400 к.с., який також використовувся на ТГМ40. Також локомотив отримав гідромеханічну триступінчасту передачу УГП-350-350, аналогічну тій, що встановлювалась на ТГМ1, але зі зміненим реверс-редуктором.
Серійне виробництво З 1967 року на потужностях Камбарського машинобудівного заводу розпочато виробництво цієї моделі. Значного поширення локомотив не отримав, вже в 1973 році виробництво було згорнуто на користь ТУ6 та ТУ7. За весь час створено мінімум 94 одиниці локомотивів.
Опис Візуально тепловоз схожий на свого попередника. Кабіна знаходиться між довгим та коротким капотами. Під довшим з них розташована силова установка, гідромеханічна передача, паливний бак, бак для мастила, компресори, система охолодження двигуна і гідротрансформатора.
Модифікації В 1967 році Камбарський завод отримав завдання розробити та виготовити експорний варіант ТУ5 для роботи в тропічних умовах. Цей тепловоз отримав назву ТУ5Э (рос. Тепловоз, Узкоколейный, тип 5, Экспортный) та був відправлений до В'єтнаму.
Основними конструктивними відмінностями були покращена система охолодження підкапотного простору, постійний привід вентилятора, для безперервного охолодження двигуна, та простіші за конструкцією гальма з одностороннім натисканням.
Експлуатація Незважаючи на успішні випробування, експлуатація передачі потребувала додаткової уваги та догляду. Додаткових проблем додавала вага локомотива, що була завеликою для легких вузькоколійних залізниць, що не мають ґрунтовної інженерної підготовки.
У СРСР Тепловоз експлуатувався на промислових підприємствах СРСР, в межах РСФСР. В основному, це були лісозаготівельні, торфо- та нафто- підприємства.
У В'єтнамі Для В'єтнаму Камбарський завод виготовив 30 одиниць локомотивів. По прибуттю до іншої країни, локомотив отримав назву D2о-2о. До того ж, нумерація експортних зразків теж була окремою, вона починалась від №101 до №130. За наявною інформацією, 20 одиниць відправлено на підприємства лісової промисловості, 10 на підприємства торфової промисловості.
Див. також
ПВ40 ТУ2 ТУ8
Примітки
Джерела
Кашин П. В. Тепловозы ТУ5 и ТУ5Э // Наши узкоколейные тепловозы и электровозы. Часть 1. — Москва : Железнодорожное дело, 2003. — ISBN 5-93574-013-3.
Посилання
Офіційний сайт заводу виробника Енциклопедія вузькоколійних залізниць «Молодший брат» (рос.)