Рамадан в Індонезії (індонез. Ramadhan di Indonesia) — щорічне святкування дев'ятого місяця ісламського календаря в Індонезії, країні з найбільшим у світі мусульманським населенням (понад 242 млн осіб, близько 87 % населення станом на 2024 рік). Рамадан відзначається з великим ентузіазмом і поєднує релігійні практики ісламу з місцевими культурними традиціями архіпелагу, такими як спільні трапези, вуличні ярмарки, барабанні обряди та мудік (масове повернення додому).
Під час Рамадану мусульмани дотримуються посту від світанку до заходу сонця, посилюють молитви, читання Корану та благодійність. Місяць завершується святом Ідул Фітрі (Лебара́н), одним із головних державних свят Індонезії.
Історія Іслам поширився в Індонезії з XIII—XIV століть через торговельні шляхи, насамперед на Суматрі, Яві та Сулавесі. Рамадан став невід'ємною частиною релігійного життя ще за часів султанатів (наприклад, Ачеського султанату). Сучасні практики поєднують ортодоксальний іслам із місцевими яванськими, сунданськими та іншими традиціями. Уряд Індонезії визначає початок Рамадану через офіційне засідання Ісбат, з урахуванням спостереження за місяцем (рук'ят) та астрономічних розрахунків.
Підготовка до Рамадану
За кілька днів або тижнів до початку місяця в різних регіонах проводять традиційні ритуали очищення:
Падусан (Ява, зокрема Джок'якарта, Клатен, Семаранг) — ритуальне купання в джерелах, річках чи громадських купелях для фізичного та духовного очищення. Меуганг (Ачех) — сімейне приготування та розподіл м'ясних страв (куах беулангонг, ренданг) серед сусідів. Ньядран — відвідування та прибирання могил предків з молитвами та милостинею. Дугдеран (Семаранг) — карнавальний фестиваль з барабанним боєм та салютами. Мунггахан (Західна Ява) — сімейна вечеря з взаємним прощенням. Ньорог (Бетаві, Джакарта) — дарування їжі та подарунків старшим родичам і лідерам громади.
Практики під час Рамадану
Піст і щоденний розпорядок Мусульмани утримуються від їжі, пиття, куріння та інтимних стосунків від світанку (сахур) до заходу сонця (іфтар або бука пуаса). Багато хто встає рано для сахур — поживного передсвітанкового сніданку. У містах групи сахур келінґ ходять вулицями з барабанами бедуг, щоб розбудити мешканців.
Робочий день скорочується: школи та офіси закінчують раніше, щоб люди могли підготуватися до іфтару. Нічні розважальні заклади (дискотеки, бари) зачиняються на початку та в кінці місяця.
Молитви та читання Корану Щовечора у мечетях проводять додаткові молитви таравіх. Популярне колективне читання Корану тадарус або семаан. У ніч Ляйлятуль-Кадр (двадцять перша ніч) у Соло влаштовують королівську процесію Кіраб Малам Селікуран з ліхтарями та тумпенґом.
Їжа та гастрономічні традиції
Такджіл — легкі закуски та напої для розговіння (банановий колак, бубур сумсум, біжі салак). Вуличні торговці створюють жваві ринки біля мечетей.
Нгабубурит — вечірні прогулянки та очікування заходу сонця (особливо популярне серед молоді).
Регіональні страви: на Яві — серабі, клепон; у Макассарі — ес пісанг ійо, баронґко, джаланґкоте; у Суматрі — леманг з ренданґом.
Ціни на продукти зростають; уряд запускає субсидовані програми (наприклад, рис) для стримування інфляції.
Благодійність і спільнота Популярні букбер (спільні розговіння), роздача такджілу та закят. Мечеті (наприклад, Джогокаріян) щовечора роздають тисячі безплатних порцій.
Регіональні особливості
Джакарта: переповнені мечеті, вуличні ринки такджілу, сімейні іфтари.
Ачех («Веранда Мекки»): суворі правила (зачинені ресторани вдень), спільні іфтари в мечетях.
Соло (Суракарта): королівські процесії та яванська філософія балансу.
Макасар: обмін стравами та сімейні запрошення на таравіх.
Урядова політика Індонезійський уряд видає спеціальні циркуляри щодо святкових виплат (Тунджанґан Харі Рая — THR, еквівалент місячної зарплати), регулює відпустки та стежить за цінами. Під час Рамадану та Лебарану оголошуються колективні вихідні. У 2026 році Рамадан розпочався 19 лютого.
Завершення Рамадану: Ідул фітрі (Лебара́н)
Місяць завершується масовими ранковими молитвами, взаємним прощенням («Мохон Мааф Лахір дан Батін») та відвідинами родичів. Мільйони беруть участь у мудік — поверненні в рідні села. Традиційні страви — кетупат з опор аямом. Проводять халал біхалал — спільні зустрічі з прощенням на роботі та в громадах.
Вплив на суспільство Рамадан посилює соціальну згуртованість, але створює транспортні затори, зростання цін і сезонне навантаження на інфраструктуру. Уряд координує логістику та безпеку.
Див. також
Рамадан Іслам в Індонезії
Примітки
Джерела
Посилання Офіційна стаття Jakarta Globe про традиції 2026 року