Нізар – Кум – Парчин – елемент нафтогазової інфраструктури Ірану.
Вперше блакитне паливо до іранської столиці подали в 1970-х роках по трубопроводу Саве – Тегеран. В подальшому створили другий маршрут, що починається на компресорній станції Нізар, де проходять газопроводи IGAT VIII, IGAT I, IGAT II, IGAT III, IGAT IV, та прямує повз Кум до району Парчин на південно-східній околиці Тегерану. Ділянка до Кума рахується за складову трубопроводу IGAT VIII, тоді як наступна частина траси відома як П’ятий тегеранський газопровід.
Загальна довжина газопроводу Нізар – Кум – Парчин становить близько двохсот кілометрів, при цьому невдовзі після Кума (та дещо більше за сім десятків кілометрів від станції Нізар) знаходиться точка під’єднання підземного сховища газу Серадже, яке почало роботу в 2013 році.
В Парчині існує сполучення з газопроводом Парчин – Сангбаст, що забезпечує зв'язок із північним сходом країни.
Можливо також відзначити, що в районі Кума великим споживачем блакитного палива є ТЕС Кум, а неподалік від сходження трас Нізар – Кум – Парчин та Парчин – Сангбаст розташована ТЕС Демавенд.
Примітки