Аракі (арк. Sorosoro-ni Raki ) — невелика, майже вимерла мова. Нею розмовляють на невеликому острові Аракі, що на південь від острова Еспіріту-Санту у Вануату. Мову Аракі поступово витісняє Тангоа, мова із сусіднього острова. Аракі належить до океанійської гілки австронезійських мов, точніше до групи мов острова Еспіриту-Санто.

Поточна ситуація

За оцінками, у 2012 році в Аракі було 8 носіїв мови, при цьому мовна система постійно зміщується в бік сусідньої мови Тангоа. Решта населення острова розуміють Аракі, проте мають обмежені можливості, або взагалі не можуть нею розмовляти. Значна частина словникового запасу Аракі, а також ідіосинкратичні синтаксичні та фонетичні явища мови урешті-решт були втрачені. Багато носіїв мови Аракі також розмовляють піджин Біслама, використовуючи його як Лінгва франка країни (хоча вона рідко використовується в сільській місцевості).

Аракі був описаний у 2002 році французьким лінгвістом Александром Франсуа.

Назва

Назва мови Аракі походить з мови . See entry “Araki” in: Рідна назва мови — Ракі , без префіксу А

Граматика Синтаксис Аракі можна розділити на відкритий набір лексем, що включає іменники, прикметники, дієслова, прислівники, числівники та , в також закритий набір морфем, які часто є односкладовими клітиками або афіксами .

Порядок слів Порядок речень в аракі суворо підмет-дієслово-додаток (тобто subject–verb–object, або SVO). Існує чітка формальна межа між прямим додатком (завжди всередині предикатної фрази, незалежно від того, чи включений він до неї) та актантами: прислівниками, прийменниковими фразами та непрямими додатками (які завжди знаходяться поза дієслівною фразою).

Іменники Як і в багатьох мовах Океанії, в Аракі предикативними є не лише дієслова, а й іменники (а також інші синтаксичні категорії). Іменники відрізняються від дієслів тим, що є безпосередньо предикативними, а це означає, що їм не обов'язково передувати клітикою підмета. Також лише іменники можуть безпосередньо посилатися на істот світу та перетворювати їх на аргументи, що входять до більших речень.

Синтаксично кажучи, іменник може бути або підметом речення, або додатком перехідного дієслова, або додатком прийменника, і всі ці синтаксичні слоти заборонені для дієслів або прикметників. Власні назви, як топоніми, так і особисті імена, можна віднести до глобальної категорії іменників мовою Аракі.

Структура іменникового словосполучення На відміну від більшості мов Вануату, Аракі не зберегла іменникового артикля na з протоокеанської мови, а також жодного іншого обов'язкового іменникового визначника. Як наслідок, корінь іменника сам по собі може утворювати дійсну іменникову фразу в реченні.

Іменникова фраза Або ж просто ІФ, як це і буде використовуватися надалі повинна мати головне слово: це може бути іменник, незалежний займенник або певні вказівні речення. Прикметник не може бути головним словом, але потребує підтримки іменної групи. Всі інші елементи є необов'язковими. Максимальний ІФ повиннен відповідати такому порядку складових, більшість з яких є необов'язковими:

артикль: множина rai, розділовий r̄e, означений va іменник, або «присвійний зв'язок», утворений за допомогою схеми {присвійний іменник + (присвійний класифікатор +) власник} прикметник анафоричний маркер ri вказівне слово числівник, якому передує клітика підмета (зазвичай mo ), подібний до речення відносне речення прийменникова фраза

Рідко можна зустріти більше трьох-чотирьох елементів в одній ІФ. Алфавіт Алфавіт Аракі сильно відрізняється від стандартної Латиниці та включає 20 літер. A a E e H H I i J j K k L l M m M̈ m̈ N n NG ng O o P p P̈ p̈ R r R̄ r̄ S s T t U u V v V̈ v̈ W W

Структура речень Як згадувалося вище, аракі є мовою строгого SVO, тому, на відміну від більшості європейських мов, різні типи речень, такі як стверджувальні, наказові та питальні, не передбачають зміни порядку слів. Ці типи речень можуть відрізнятися й іншими способами.

Наказові речення Усі наказові речення мають ірреальну модальність, оскільки вони найчастіше стосуються віртуальних подій. Дієслову має завжди передувати його клітика.Таким чином, за винятком надсегментної фонології, усі наказові речення формально ідентичні реченням, що виражають намір або близький майбутній час (наприклад, «ти повинен мені допомогти» або «ти збираєшся мені допомогти»).

У негативному порядку не використовується звичайний маркер заперечення je, але модальна клітика kan «Забороняє»:

Питальні речення Питальні речення можуть мати як реалістичну, так і ірреальну модальність.Питання типу «Так/Ні» подібні до відповідного питання, за винятком просодії.Досить часто питальна частина позначена кінцевим тегом vo mo ye-re«чи ні?».У WH-питаннях питальні слова займають те саме місце, що й слово, яке вони замінюють (тобто вони залишаються на місці ).

До питальних слів Аракі належать sa «що», se «хто», v̈e «де», ngisa «коли» та visa «скільки». Питальний артикль («що, який») — це sava, довша форма sa . Воно стоїть перед іменником, наприклад, sava hina «що за річ». Від слова sa «що» походять два питальні слова: sohe sa «як що → як» та m̈ar̄a sa «через що → чому».

Заперечення Загальним маркером заперечення є одна морфема je, яка використовується в усіх заперечних реченнях, окрім наказових. Воно завжди стоїть на початку присудкової фрази, після клітики підмета. Його можна поєднувати з реалістичним або ірреальним «режимом».

Заперечення je поєднується з іншими елементами, наприклад, маркерами аспекту, для утворення складних негативних морфем. Наприклад:

Заперечення je + аспект le «знову» → «більше не» Заперечення je + аспект m̈isi «ще» → «ще ні» Заперечення je + r̄e «деякий» → «не будь-який» Заперечення je + ІФ r̄e hina «щось» → «ніщо» Заперечення je + прислівник n-r̄e-ran «колись» → «ніколи»

Поєднання цієї структури (заперечення je + дієслово + партитив r̄e у позиції об'єкта) часто має ефект імпліцитації до неіснування цього об'єкта. Конструкцію {je r̄e + N} пізніше граматифікували у складний предикат je r̄e, що означає «не існувати, не бути».

Екзистенційні речення Оскільки комбінація je r̄e узагальнилася для формування негативного екзистенційного предиката, можна очікувати, що на другому етапі еволюції стверджувальні екзистенційні речення (тобто «існує Ж») просто використовуватимуть той самий предикат r̄e без заперечення. Насправді, це зазвичай неможливо.

Стверджувальні екзистенційні речення ніколи не використовують r̄e, а повинні застосовувати інші стратегії. До них належить використання присудка mo hese «один» або локативної фрази.

Примітки