«Дім солі» — другий роман української письменниці Світлани Тараторіної, що вийшов у 2023 році.
Сюжет поєднує постапокаліптичний світ, кримськотатарські міфи, історичні події в Україні, зокрема у Криму, на початку XX століття. Книгу перекладено польською та азербайджанською мовами.
Обкладинка містить слоган: «Крим повернеться додому». Епіграфом до твору став вірш Катерини Калитко «Великий південь солі...». Видання супроводжується словником вигаданих термінів, історичними коментарями та передмовою Володимира Аренєва.
Анотація Спалахи ― катастрофи нез'ясованого характеру ― перетворили колись квітучий півострів Кіммерик на попіл. Дешт ― світ нового порядку. Мешканці землі, яким вдалося вижити, стали засоленими, а з летючої станції «Мати Вітрів» на померлий світ дивляться Старші Брати. Один із них, Талавір, отримує завдання розслідувати вбивство, а також знайти Золоту Колиску ― таємничу зброю, розроблену вченим Мамаєм. Та, ступивши на висушену твердь Дешту, він уже не зможе повернутися. Талавір муситиме пройти випробування нищівною правдою, що виявиться страшнішою за гарячий всезнищенний суєр. Солоні гранули на скривавлених пучках древніх богів розкажуть свою історію, історію спопелілого світу…
Сприйняття Павло Чуйкін назвав «Дім солі» «багатошаровим мультижанровим опусом», що поєднує антиутопію, постапокаліпсис та магічний реалізм.
Історик та письменник Володимир В’ятрович в дописі про роман зазначив, що «Світлана Тараторіна повертає Крим, вписуючи його у світ української фантастики».
Історія створення Робота над романом тривала з 2018 по 2022 рік, хоча перші ідеї з’явилися ще у 2016 році як рефлексія авторки на анексію Криму. За словами Світлани Тараторіної, тривалий час вона не могла підступитися до теми через особисту болючість подій 2014 року (на півострові залишалися її мати та бабуся).
Поштовхом до написання великої форми стало оповідання «Дім у степу» (перша назва — «Той, що стоїть за вікном»), написане у 2016 році для антології проєкту «Бабай». Саме в ньому вперше з’явився сеттинг Дешту — постапокаліптичного, зневодненого Криму, а також один із головних героїв майбутнього роману.
Рукопис було завершено напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну — у лютому 2022 року. Через нові історичні реалії авторка вже в евакуації внесла зміни у фінал твору.
Концепція та проблематика В основі роману лежить спроба переосмислити історію Криму та деконструювати російські імперські міфи. Основними тематичними пластами є:
Екологічна катастрофа та засолення: Образ пересохлого Північнокримського каналу в романі є метафорою розриву «кровоносної системи» між півостровом і материковою Україною. Деколонізація топоніміки: Письменниця свідомо відмовилася від сучасних назв, замінивши їх тими, що побутували до депортації кримських татар 1944 року, або використовуючи давні назви з різних історичних періодів. Історична тяглість: Через вставні новели авторка простежує долю Криму від античних часів і кочових племен до більшовицького терору та альтернативного майбутнього.
Світ роману та персонажі Події розгортаються на території Дешту (назва відсилає до половецького степу Дешт-і Кипчак), де після техногенної катастрофи панують аномалії, а владу утримує військово-релігійна організація «Старші брати».
Головні герої:
Бекир — тринадцятирічний хлопчик, для якого зруйнований Дешт є єдиним знайомим домом. Ма — мати Бекира, лікарка селища Ак-Шеїх, сильна жінка з таємничим минулим. Таланієць — представник «Старших братів», який проходить шлях пошуку власної ідентичності.
Міфологія та реальні постаті: Текст насичений кримськотатарською та ногайською міфологією (джини, шайтани, відьма Албасти). Поряд із вигаданими істотами в романі згадуються або мають прототипів реальні історичні діячі:
Петро Болбочан — полковник армії УНР, що здійснив Кримську операцію 1918 року. Петро Григоренко — радянський генерал-дисидент, правозахисник, який підтримував кримськотатарський національний рух.
Переклади іншими мовами Азербайджанською
Польською
Примітки