Законодавчі вибори до дев’ятої Імперської ради відбулися в березні 1897 року в Цислейтанії — північних і західних («австрійських») коронних землях Австро-Угорщини. Ці вибори стали першими в Цислейтанії, проведеними за із загальним, але все ще нерівним виборчим правомČeskoslovenské dějiny v datech. Praha : Svoboda, 1987. . S. 323-324. .

Виборча реформа Бадені Граф Казимир Фелікс Бадені очолював уряд Цислейтанії з 1895 року. У лютому 1896 року уряд подав пропозицію щодо фундаментальної реформи виборчої системи. Так звана виборча реформа Бадені зберігала куріальну систему, але на додаток до чотирьох існуючих курій (землевласники, торгово-промислові палати, великі й середні фермери та міські чоловіки, які щорічно сплачували щонайменше 10 гульденів податків) була введена п’ята — загальна курія. Якщо в перших чотирьох куріях виборче право було обмежене майновим цензом (тобто голосувати могли лише ті, хто сплачував податки понад встановлений мінімум), то п’ята курія включала всіх чоловіків віком від 24 років. У травні 1896 року ця реформа була схвалена Імперською радоюUrban, Otto: Česká společnost 1848-1918. Praha : Svoboda, 1982. p. 450-451. .

Результати Голосування відбувалося у кілька етапів протягом березня 1897 року, причому останні вибори (у п’ятій курії) пройшли 12 березня 1897 рокуČeskoslovenské dějiny v datech. Prag : Svoboda, 1987. . p. 324. .

Ці вибори суттєво змінили співвідношення сил в Імперській раді. Почалася тенденція занепаду раніше домінуючої Німецької прогресивної партії. Натомість посилилися новостворені та Християнсько-соціальна партія. Вибори також призвели до ще більшої фрагментації політичної сцени: три найсильніші парламентські клуби (Младочехи, Польський клуб і Німецька прогресивна партія) разом мали лише 168 місць, тоді як нова Імперська рада налічувала 17 парламентських клубів. Водночас соціал-демократи продовжували втрачати вплив, здобувши лише 15 місцьČeskoslovenské dějiny v datech. Praha : Svoboda, 1987. . p. 324. .

Місця в Імперській раді У травні 1897 року Імперська рада мала 16 політичних груп та окремих партій:

Наслідки Після виборів Бадені намагався вести переговори з метою створення стабільної проурядової парламентської більшості. Однак він не враховував Німецьку прогресивну партію або радикальну націоналістичну Пангерманський союз, натомість намагався здобути підтримку серед консервативних німецько-австрійських політиків, включно з ліберальною Німецькою конституційною партією. Коли Німецька конституційна партія відмовилася підтримати уряд меншості, Бадені 2 квітня 1897 року оголосив, що його уряд подасть у відставку, але фактично цього не зробив. Тим часом переговори щодо формування уряду тривали. 4 квітня було досягнуто рамкової угоди, що фактично відновила консервативне так зване «Залізне коло» 1880-х років, яке складалося з Німецької католицької народної партії, Младочеської партії, Польського клубу та Чеської партії консервативних землевласників. Бадені залишився прем’єр-міністром. Проте уряд не протримався довго: Бадені подав у відставку 28 листопада 1897 року під тиском німецьких націоналістів через мовні постановиUrban, Otto: Česká společnost 1848-1918. Praha : Svoboda, 1982. p. 458-462. .

Примітки