Хімічний комплекс у Мервдешті – іранське хімічне підприємство у провінції Фарс, за кілька десятків кілометрів на північний схід від Ширазу.
Завод ввели в дію у 1963 році з метою виробництва азотних добрив. Того десятиліття він отримав установки аміаку, сечовини (результат реакції аміаку та діоксиду вуглецю), нітратної кислоти (отримують на основі аміаку) та нітрату амонію (результат реакції нітратної кислоти і все того ж аміаку), при цьому відомо, що остання стала до ладу в 1965-му. Одне з джерел вказує початкову потужність майданчику як 85 тисяч тонн на рік, тоді як інше рахує її як 55 тисяч тонн сечовини, 10 тисяч тонн нітрату амонію та 15 тисяч тонн якогось комплексного азотно-фосфорного добрива.
В 1985 та 2015 роках додали дві нові установки аміаку та дві установки сечовини, водночас, з плином часу застарілі перші лінії для виробництва цих продуктів вивели з експлуатації. Станом на початок 2020-х річна потужність майданчику становила 1073 тисячі тонн аміаку, 1568 тисяч тонн сечовини, 341 тисяча тонн нітратної кислоти та 221 тисяча тонн нітрату амонію .
В 1990-му майданчик доповнили виробництвом метанолу потужністю 84 тисячі тонн на рік.
Необхідний для отримання аміаку та метанолу природний газ подали по трубопроводу Гачсаран – Мервдешт, який швидко замінили на Бід-Боланд – Мервдешт. А у 2000-х роках до Ширазу вивели перемичку від газотранспортного коридору, в якому пройшли потужні газопроводи IGAT IV та IGAT VIII.
Розвиток комплексу не обмежився виробництвами на основі природного газу. В 1973-му запустили продукування кальцинованої соди, сировиною для якого були хлорид натрію та вапняк, а в 1988-му стало до ладу електролізне виробництво, що на основі розчину хлориду натрію продукувало каустичну соду, хлор та водень (останнє первісно належало Pazargad Chemical Company, що через Ірано-іракську війну не змогла реалізувати проєкт зі збільшення потужності хімічного заводу в Абадані та перенаправила обладнання в район Ширазу). Річна потужність цих напрямів становила 80 тисяч тонн кальцинованої соди, 20 тисяч тонн хлору, 22 тисячі тонн каустичної соди, а також 20 тисяч тонн бікарбонату натрію, 20 тисяч тонн соляної кислоти (отримують спалюванням хлору та водню) і 13 тисяч тонн гіпохлориту натрію (результат реакції хлору та каустичної соди). Втім, з 2009-го весь содовий напрям зупинили.
Комплекс належить Shiraz Petrochemical Company, основними власниками якої станом на початок 2020-х були Parsian Oil & Gas Development Co. (51%) та Modabberan-e-Eghtesad Investment Co. (28%).COMPLEXES OF Iran’s PETROCHEMICAL INDUSTRY February 2022
Примітки