Дінь (; тьином: 亭Hội Khai Trí Tiến Đức, 1931. Đình 亭. Việt Nam tự điển, tr. 183. або 庭Huỳnh Tịnh Của, 1895-1896. 庭 Đình. Đại Nam quấc âm tự vị, tr. 301.) — традиційна в'єтнамська архітектурна споруда, що є місцем поклоніння , особам, які уславилися служінням Батьківщині, народним героям, — а також місцем зібрань громадиCách phân biệt Chùa, Đình, Đền, Miếu, Nghè, Điện, Phủ, Quán, Am. Nguoihanoi.com.vn, 21/08/2019. Truy cập 22/08/2019..

На Півдні сільські общинні доми дінь зазвичай називають «дінь тхан».

Історія

Історично дінь у в'єтнамських селах називали постоялі двори. У 1231 році верховний правитель видав указ про встановлення статуй Будди в цих постоялих дворах. У 1491 році імператор Ле Тхань Тонг наказав звести за воротами Дайхинг (нині район Кианам (), Ханой); Quyển XIII., — місце, де простолюдини могли бити в барабани, скаржачись на несправедливість, а також місце оголошення державних постанов у Тханглонзі.

Сільський дінь як місце зібрань громади та поклоніння , вочевидь, виникла за часів династії Ле і набула усталеної форми за доби династії МакLê Thanh Đức. Đình làng Miền Bắc. Hà Nội: nxb Mỹ thuật, 2001. tr 13. Можливо, поширення конфуціанства наприкінці XV століття поступово впровадило культ вшанування духів-охоронців у сільських общинних домах. Утім, найдавніші сліди присутності духів-охоронців у дінях датуються не раніше XVI століття.

Зазвичай дінь, як правило, мав лише три зян (, відстань між двома сусідніми поперечними елементами каркаса будинку, визначна характеристика традиційної будівлі) та два бічних крила тяй (). Середня будівля не мала лав — у ній розміщувався алтар духа-охоронця. Наприкінці XVII століття від середньої будівлі почали зводити видовжений задній виступ — так звану чуой во (), — завдяки чому план будівлі символічно набував форми ієрогліфа Дінь (тьином: 丁). Наприкінці XVII, а особливо у XVIII столітті, до сільських общинних домів стали добудовувати передній зал тьєн те ().

Архітектура

Базова композиція дінь зазвичай включає: ставок (), парадні ворота (), передній зал (), головний зал () із задньою святинею (Hậu cung), а по обидва боки — криті павільони (). Традиційна архітектура зводилася відповідно до принципів феншуй. Місце розташування дінь відрізняється від в'єтнамських храмів і пагод: якщо пагоди й храми надають перевагу тихим, часом відлюдним і прихованим місцям, то общинні доми, як правило, займають центральне місце у селі. Найбільш бажаним вважається відкрите розташування дінь з видом на воду. Якщо поблизу немає природного ставка чи озера, селяни подекуди викопували глибокий колодязь, аби забезпечити обов'язкову водну поверхню перед дінь відповідно до принципу «ту тхюї» (), вбачаючи в цьому ознаку добробуту й процвітання громадиLê Thanh Đức. Đình làng Miền Bắc. Hà Nội: nxb Mỹ thuật, 2001. tr 31. Дерев'яна конструкція будівлі має багате декоративне оздоблення, різьблення.

Сільський дінь зазвичай являє собою простору й величну будівлю, зведену на масивних круглих дерев'яних стовпах, що спираються на великі кам'яні підвалини. Поперечні й поздовжні балки та крокви () виготовляються з добротної деревини, зокрема з твердої деревини лім (). Стіни споруджуються з цегли, а дах укривається глиняною черепицею (); фронтони або замуровуються по всій площині, або завершуються вигнутими кутами з піднятими «дзьобами» (). На коньку розміщується мотив «два дракони вшановують місячний диск» ().

Двір перед общинним домом вимощується неглазурованою керамічною плиткою (або цеглою). При вході здіймаються дві високі колони, на вершинах яких вирізьблено образи міфічничних тварин . Усередині, в центральному пряслі, міститься вівтар, присвячений божеству-охоронцю общини (). Тут же зберігається великий барабан, удари якого в особливому ритмі нгульєн () скликають мешканців на збори й наради. У багатьох общинних домах можна побачити ширми (); у оздобленні часто трапляються сюжети з образом химери коня-дракона або образ тигра, спрямований назовні для охоронної функції (на півдні цей елемент відомий як ).

Найвизначніші общинні дома В'єтнаму

У народі кажуть: «Південні мости, північні пагоди, центральні дінь» (), прославляючи цим: край , відомий старовинними мостами великої цінності — зокрема Черепичний міст Фатз'єм та ; край , уславлений пагодами: , і ; а також  — регіон, що вирізняється найгарнішими общинними домами. Станом на жовтень 2023 року, 8 із 10 дінь, визнаних у В'єтнамі, розташовані в регіоні (нині — Ханой, Віньфук, Футхо). Решта два дінь знаходяться у Нгеані та Куангніні. № Назва Місцезнаходження Рік будівництва Покровитель1, Ханойневідомо, та Шень-нун2, Ханойневідомо і імператриця Бать Тінь Кунг3, Нгеанневідомо4, Ханой1673Три великі королі допомогли Дінь Бо Ліню перемогти воєначальника .5, Ханой1430Три святих — Тхань Тан Вієн та Куан Шон.6 , Віньфук 17 ст. Генерал Лан Хо Хау, воював проти династії Юань.7, Ханой1684Тіть Літь Хоа Куанг () та полководець Ву Хунг ().8, Ханой17 ст.Генерал Хоанг Дао, який брав участь у повстанні сестер Чинг.9, Віньфук17 ст.Нго Сионг Нгап, Нго Сионг Ван та ще чотири особи доби династії династії Нго.10Монгкай, Куангнінь1461Шість рибалок, які заснували село.

Галерея

Посилання

Див. також Канони стародавньої в'єтнамської архітектури

Зовнішні посилання Все про будову дінь Дінь В'єтнаму Про визначні дінь на берегах річки Кау