Зееманівсько-доплерівське картування () — томографічний метод в астрофізиці, призначений для картографування зоряних магнітних полів, а також поверхневої яскравості або плям і розподілу температури. Назва походить від поєднання ефекта Зеемана й ефекта Доплера.
Метод ґрунтується на здатності магнітних полів поляризувати світло, яке випромінюється (або поглинається) у спектральних лініях, що формуються в зоряній атмосфері. Періодичну модуляцію зееманівських сигналів під час обертання зорі використовують для ітеративного відновлення векторного магнітного поля на поверхні зорі.
Метод уперше запропонували 1988 року Марш і Горн як спосіб інтерпретації змін емісійних ліній у катаклізмічних змінних зорях. Ця методика базується на під час відновлення зображень. Вона дає найпростішу геометрію магнітного поля (у вигляді розкладу за сферичними гармоніками) з-поміж різних розв'язків, узгоджених із даними.
Цей метод уперше дав змогу відновлювати векторну геометрію магнітного поля сонцеподібних зір. Нині він дозволяє систематично досліджувати зоряний магнетизм і вивчати геометрію великих арок, утворених магнітними полями над поверхнями зір. Для отримання спостережних даних, пов'язаних із зееманівсько-доплерівським картуванням, астрономи використовують зоряні спектрополяриметри, такі як ESPaDOnS на телескопі CFHT на Мауна-Кеа (Гаваї), HARPSpol на (Ла-Сілья, Чилі), а також NARVAL на (, Франція).
Метод є дуже надійним, оскільки відновлення карт магнітного поля різними алгоритмами дає майже ідентичні результати навіть для поганих виборок наборів даних. Він використовує високороздільні часові ряди спектрополяриметричних спостережень (спектри параметрів Стокса). Водночас як чисельне моделювання, так і спостереження, показали, що напруженість і складність магнітного поля недооцінюються, якщо у спостереженнях відсутні спектри лінійної поляризації. Оскільки сигнали лінійної поляризації слабші порівняно з круговою, їх важче надійно виявити, особливо для холодних зір. Тому зазвичай обмежуються лише параметрами Стокса IV. Із появою сучасніших спектрополяриметрів, таких як SPIRou на CFHT та CRIRES+ на Дуже великому телескопі, чутливість до лінійної поляризації зростає, що в майбутньому дасть змогу детальніше досліджувати холодні зорі.
Примітки
Посилання
Zeeman-Doppler Imaging Stellar tomography: when medical imaging helps astronomy Recent examples of using Zeeman-Doppler Imaging