Юліус Йозеф Карл Ганс фон Ойдтман (; 13 грудня 1878, Кельн — 17 грудня 1942, Дармштадт) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант рейхсверу.

Біографія Ганс був першою дитиною офіцера-піонера, а згодом оберстлейтенанта у відставці Артура Густава Вільгельма Фердинанда фон Ойдтмана та його дружини Шарлотти Елеонори Луїзи Фрідеріке, уродженої баронеси фон Зоден. Після завершення кадетської підготовки він 22 березня 1887 року вступив до лав Прусської армії зі званням фенріха запасу. Походячи з офіцерської родини, він був призначений до 1-го Нассауського піхотного полку № 87 у Майнці. 15 листопада 1887 року його підвищено до фенріха. Після навчання у військовому училищі 19 вересня 1888 року його було підвищено до другого лейтенанта. Перші кілька років він служив офіцером роти у 8-й роті свого полку в Майнці. Восени 1891 року його перевели до 11-ї роти свого полку в тому ж місці, зберігши ту саму посаду. Восени 1892 року його перевели офіцером роти до 6-ї роти свого полку, також у Майнці.

18 листопада 1893 року він залишив армію, щоб перейти до морської піхоти. Того ж дня його було призначено до морської піхоти та призначено до 2-го морського батальйону. Пізніше він служив ад'ютантом на військово-морській станції Північного моря. 12 вересня 1895 року його підвищено до першого лейтенанта. 8 жовтня 1898 року було наказано звільнити його з посади ад'ютанта військово-морської станції Північного моря з кінця жовтня 1898 року та перейти до армії.

Таким чином, він знову вступив до армії 1 листопада 1898 року. Потім його було призначено до піхотного полку № 132 у Страсбурзі. Там він служив офіцером роти в 10-й роті. З 9 липня 1900 року він служив у Східноазійському експедиційному корпусі. З цим корпусом його було призначено до 4-го Східноазійського піхотного полку для участі в Китайській кампанії. 5 вересня 1901 року його перевели до 1-го великогерцогського гессенського лейб-гвардії піхотного полку № 115. Спочатку він служив офіцером роти в 5-й роті полку в Дармштадті. 18 квітня 1903 року його підвищено до гауптмана цієї роти. Таким чином, він був безпосередньо призначений наступником майора барона Тройша фон Буттлар-Бранденфельса на посаді командира 3-ї роти 1-го великогерцогського гессенського лейб-гвардії піхотного полку № 115 у Дармштадті. На той час він проживав за адресою Вальдштрассе, 54 у Дармштадті. 2 березня 1907 року він одружився з Марією Еммою Фрідеріке Лохер, дочкою гауптмана Карла Юліуса Лохера, який помер 21 грудня 1904 року. Вона була трохи більше ніж на дванадцять років молодша за нього. Його мати, Шарлотта фон Ойдтман, померла 12 вересня 1913 року у Вісбадені у віці 75 років. 1 жовтня 1913 року його було підвищено до майора та переведено до штабу полку. Гауптман Кайм взяв на себе командування його ротою.

З початком Першої світової війни його було призначено командиром 49-го запасного батальйону бригади в Оффенбаху-на-Майні. 24 серпня 1914 року він був поранений під Серром. Влітку 1916 року його було призначено командиром 2-го Рейнського піхотного полку «фон Гебен» № 28. Під час Першої світової війни він також служив командиром 3-го батальйону 202-го резервного піхотного полку. 20 вересня 1918 року його було підвищено до оберстлейтенанта.

Після війни його було переведено до рейхсверу у званні оберстлейтенанта з урахуванням попереднього старшинства. Навесні 1919 року його було призначено командиром 35-го піхотного полку рейхсверу. З жовтня 1919 року він служив у штабі 22-го піхотного полку рейхсверу. Коли в середині травня 1920 року було сформовано 200-тисячну перехідну армію, він все ще служив штабним офіцером у 22-му піхотному полку 11-ї бригади рейхсверу. З формуванням 100-тисячного рейхсверу його було переведено штабним офіцером до 15-го піхотного полку. Спочатку його було призначено до штабу полку в Касселі. 14 березня 1921 року він отримав звання оберста, а його старшинство було раховано заднім числом з 1 березня 1921 року. Його батько помер 19 травня 1921 року у віці 88 років у своїй квартирі за адресою Вікторіаштрассе, 9 у Вісбадені. 1 травня 1923 року його було призначено командиром 3-го (прусського) піхотного полку в Дойч-Ейлау. З цим полком він належав до 1-ї дивізії Рейхсверу. 1 лютого 1926 року він був підвищений до генерал-майора. 30 квітня 1926 року він передав командування 3-м (прусським) піхотним полком оберсту Емілю Флеку. 1 травня 1926 рок його було призначено командиром піхоти 2 у Шверіні. Там він приватно проживав на Александрінштрассе, 15b. Як командир піхоти 2, 1 лютого 1928 року він був підвищений до генерал-лейтенанта. 31 березня 1928 року він передав своє командування як командир піхоти II генерал-майору Гуго Ріттеру фон Пфлюгелю. Того ж дня його також офіційно звільнили з дійсної служби в Рейхсвері.

У 2-му Рейнському піхотному полку «фон Гебен» № 28 він був, щонайбільше, президентом Kyffhäuserbund. Він більше не служив ні в Рейхсвері, ні у Вермахті, однак пізніше він обіймав посаду президента Гессенської земельної асоціації Kyffhäuserbund. У 1940 році він проживав на Вільгельмштрассе, 28, у Дармштадті. Він помер 17 грудня 1942 року о 4:10 ранку в будинку, розташованому за адресою Ландграф-Георгс-Штрасе, 100 у Дармштадті. Причиною смерті була вказана доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Його вдова померла в 1973 році.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами

Посилання

Біографія.