Багатовимірні індекси бідності використовують низку показників (монетарних, охорони здоров'я, освіти та інших) для розрахунку зведеного показника бідності для певної групи населення, де більший показник вказує на вищий рівень бідності. Цей показник враховує як частку населення, яке вважається бідним, так і «широту» бідності, з якою стикаються ці «бідні» домогосподарства, згідно з «методом підрахунку» Алкіра та Фостера. Метод був розроблений після посилення критики монетарних та споживчих показників бідності, прагнучи охопити позбавлення немонетарних факторів, які сприяють добробуту. Хоча існує стандартний набір показників, вимірів, граничних значень та порогів, що використовуються для «Глобального індексу бідності», метод є гнучким, і існує багато прикладів досліджень бідності, які модифікують його, щоб найкраще відповідати їхньому середовищу. Методологія в основному, але не виключно, застосовувалася до країн, що розвиваються.

Глобальний індекс багатовимірної бідності (ГІББ) був розроблений у 2010 році Оксфордською ініціативою з питань бідності та розвитку людини (OPHI) та Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй та використовує показники охорони здоров'я, освіти та рівня життя для визначення поширеності та інтенсивності бідності, з якою стикається населення. Відтоді він використовується для вимірювання гострої бідності у понад 100 країнах, що розвиваються. Глобальний ГІББ щорічно публікується ПРООН та OPHI, а результати публікуються на їхніх вебсайтах. ГІББ публікується разом з Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) у Звіті про розвиток людського потенціалу. Він замінив Індекс бідності людини.

У багатовимірних індексах бідності зазвичай одиницею аналізу використовується домогосподарство, хоча це не є обов’язковою вимогою. Домогосподарство вважається таким, що зазнає депривації за певним показником, якщо воно не досягає встановленого «порогового значення» (наприклад, наявність хоча б одного дорослого члена з освітою тривалістю не менше шести років). Домогосподарству присвоюється «оцінка депривації», яка визначається кількістю показників, за якими воно є депривованим, та «вагами», присвоєними цим показникам. Кожному виміру (здоров’я, освіта, рівень життя тощо) зазвичай надається однакова вага, і кожен показник у межах цього виміру також зазвичай має однакову вагу. Якщо цей показник депривації домогосподарства перевищує певний поріг (наприклад, 1/3), то домогосподарство вважається «багатоаспектно депривованим» або просто «бідним». Остаточний «показник MPI» (або «скоригований коефіцієнт чисельності») визначається часткою домогосподарств, що вважаються «бідними», помноженою на середній показник депривації «бідних» домогосподарств.

Прихильники MPI стверджують, що цей метод дозволяє скласти комплексну картину життя людей, які живуть у бідності, та дає змогу проводити порівняння як між країнами, регіонами та у світовому масштабі, так і всередині країн за етнічною приналежністю, місцем проживання (місто/село), а також за іншими ключовими характеристиками домогосподарств та громад. MPI є корисним аналітичним інструментом для виявлення найбільш вразливих верств населення — найбідніших серед бідних, висвітлюючи закономірності бідності всередині країн та у динаміці, що дає змогу політикам ефективніше розподіляти ресурси та розробляти політику. Критики цієї методології зазначають, що зміни граничних значень та порогових рівнів, а також включених показників та присвоєних їм ваг можуть впливати на показники MPI та, відповідно, на оцінку рівня бідності.

Виміри та показники

Виміри Глобальний ІМР використовує три стандартні виміри: здоров'я; освіту; рівень життя та десять показників. Вони відображають Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

У багатовимірних індексах бідності, що використовуються для інших цілей, ніж глобальне порівняння, іноді застосовуються інші складові, зокрема дохід та споживання.

Індикатори та граничні значення Глобальний MPI використовує наступні десять показників з такими граничними значеннями. Вимір Індикатори Межі депривації Здоров'я Дитяча смертність Позбавляється, якщо протягом п'яти років, що передують обстеженню, в сім'ї померла дитина віком до 18 років. Харчування Позбавлений, якщо будь-який дорослий або дитина, щодо яких є інформація про харчування, недоїдає. Освіта Роки навчання в школі Позбавляються, якщо жоден член домогосподарства не закінчив шість років навчання. Відвідування школи Жоден член домогосподарства віком «вік для вступу до школи + шість років» або старше не завершив шість років навчання. Рівень життя Паливо для приготування їжі Позбавляється, якщо домогосподарство готує їжу на гної, дровах або вугіллі. Санітарія Позбавлені, якщо санітарні умови домогосподарства не покращені (відповідно до рекомендацій ЦРТ ), використовуються спільно з іншими домогосподарствами, або і те, й інше. Питна вода Позбавлені, якщо домогосподарство не має доступу до покращеної питної води (відповідно до керівних принципів Цілей розвитку тисячоліття) або покращена питна вода знаходиться на відстані понад 30 хвилин ходьби від дому туди й назад. Електрика Позбавляється, якщо в домогосподарстві немає електрики. Житло Позбавлений, якщо хоча б один із трьох матеріалів житла для даху, стін та підлоги є неадекватним: підлога виготовлена з натуральних матеріалів та/або дах та/або стіни виготовлені з природних чи рудиментарних матеріалів. Активи Позбавляється, якщо домогосподарство не володіє більше ніж одним із цих активів: радіо, телевізор, телефон, комп'ютер, візок для тварин, велосипед, мотоцикл або холодильник, а також не має автомобіля чи вантажівки. Індикатори, обрані для інших досліджень, орієнтованих на MPI, варіюються залежно від наявності даних та контексту , а також теоретичних міркувань дослідників.

Розрахунок

Метод підрахунку Алкіре-Фостера Метод Алкіре-Фостера (AF) – це спосіб вимірювання багатовимірної бідності, розроблений Сабіною Алкіре та Джеймсом Фостером з OPHI. Спираючись на показники бідності Фостера-Гріра-Торбеке, він передбачає підрахунок різних типів депривації, які люди відчувають одночасно, таких як брак освіти чи роботи, погане здоров'я чи рівень життя. Ці профілі депривації аналізуються для визначення бідних, а потім використовуються для побудови багатовимірного індексу бідності (MPI).

Розробка вимірювання бідності Найпоширенішим способом вимірювання бідності є обчислення відсотка бідного населення, що називається коефіцієнтом охоплення бідністю (H). Визначивши, хто є бідним, методологія AF формує окремий клас показників бідності (Mα), який виходить за межі простого коефіцієнта охоплення бідністю. Три показники цього класу мають особливе значення:

Скоригований коефіцієнт чисельності населення ( M0 ), також відомий як ІМБ: цей показник відображає як поширеність бідності (відсоток населення, яке є бідним), так і інтенсивність бідності (відсоток позбавлень, яких у середньому зазнає кожна особа або домогосподарство). M0 розраховується шляхом множення поширеності (H) на інтенсивність (A). M0 = H x A. Скоригований розрив бідності (M1): Цей показник відображає поширеність, інтенсивність та глибину бідності. Глибина бідності – це середній «розрив» ( G ) між рівнем злиднів, якого відчувають бідні люди, та межею бідності. M1 = H x A x G. Скоригований квадрат розриву бідності (M2 ): цей показник відображає поширеність, інтенсивність та глибину бідності, а також нерівність серед бідних (вимірюється квадратом розриву, S ). M2 = H x A x S.

Показник M0 можна обчислити як на основі порядкових, так і на основі кардинальних даних, саме тому він використовується найчастіше. Для обчислення показників M1 і M2 необхідні кардинальні дані.

Метод AF є унікальним тим, що завдяки вимірюванню інтенсивності він дозволяє розрізнити, наприклад, групу бідних людей, які в середньому страждають від двох видів депривації, та групу бідних людей, які в середньому страждають від п’яти видів депривації одночасно.

Вигаданий приклад Країна X складається з осіб A, B та C. У наступній таблиці показано депривацію за кожним із 10 показників для осіб A, B та C.

«0%» означає відсутність депривації за цим показником, тоді як «100%» вказує на депривацію за цим показником. Індикатор Вага Особа А Особа Б Особа С 1 1/6 0% 0% 0% 2 1/6 0% 0% 0% 3 1/6 100% 100% 0% 4 1/6 0% 100% 0% 5 1/18 0% 100% 100% 6 1/18 0% 100% 100% 7 1/18 0% 0% 100% 8 1/18 100% 100% 100% 9 1/18 100% 0% 100% 10 1/18 100% 0% 0% Зважений бал 33,33% 50,00% 27,78% Статус Поганий показник MPI ( ≥ 33%) Поганий показник MPI ( ≥ 33%) Не низький MPI (< 33%) Фактор H для країни X:

Фактор А для країни X:

Отже, MPI для країни X становить:

Порівняння з іншими показниками

Порівняння з індексом людського розвитку Індекс людського розвитку (ІРЛП) був розроблений Махбубом уль-Хаком та Амартьєю Сеном у 1990 році, а також розроблений ПРООН . Він розраховується як середнє геометричне нормалізованих показників трьох вимірів людського розвитку; він враховує: здоров'я, освіту та рівень життя. ПРООН має окрему версію ІРЛП під назвою ІРЛП, скоригований з урахуванням нерівності (ІРЛП ).

Хоча як ІРЛ, так і ІПМ базуються на трьох основних складових — охороні здоров’я, освіті та рівні життя, — ІРЛ використовує показники на агрегованому рівні, тоді як ІПМ — мікродані, причому всі показники мають походити з одного й того самого опитування. Це, серед інших причин, призвело до того, що ІПМ розраховується лише для трохи більше ніж 100 країн, де доступні дані за всіма цими різноманітними показниками, тоді як ІРЛ розраховується майже для всіх країн.

Однак, хоча ІРЛ є більш універсальним у застосуванні, відносна нечисленність його показників також робить його більш схильним до упередженості. Дійсно, деякі дослідження виявили, що він дещо упереджений на користь ВВП на душу населення (ВВП/душу населення), про що свідчить висока кореляція між ІРЛ та логарифмом ВВП/душу населення. Тому ІРЛ піддається критиці за те, що він не враховує інші параметри розвитку.

Порівняння з іншими індексами Як ІРЛ, так і ІПМ піддавалися критиці з боку таких економістів, як Ратан Лал Басу, за те, що вони не враховують «моральні, емоційні та духовні аспекти» бідності. Були зроблені спроби врахувати ці додаткові фактори в «Глобальному індексі щастя».

Вплив COVID-19 Згідно з повідомленнями, пандемія COVID-19 вплинула на освіту, зайнятість та соціальний захист людей у країнах з вищим рівнем багатовимірної бідності, таких як Замбія . Ризики невідвідування школи базуються на даних ЮНЕСКО про щоденне закриття шкіл у всьому світі. Ми визначаємо ризик 50% для дітей шкільного віку зазнати значної втрати шкільного навчання, а отже, позбавлення відвідуваності школи через закриття шкіл протягом першого року пандемії.

Див. також

Звіт про щастя у світі

Примітки