Угорсько-італійський договір про дружбу, консультації та арбітраж — міжнародний договір підписаний 5 квітня 1927 року в Римі Беніто Муссоліні та угорським прем'єр-міністром Іштваном Бетленом. Договір укладений терміном на 10 років. У 1937 році, згідно з умовами, Договір був автоматично продовжений на наступне десятиліття.
Крім опублікованих пунктів, що стосувалися зовнішньополітичного співробітництва та врегулювання питань про вільну зону, що надавалась Угорщині в порту Фіуме, в договорі містилися секретні статті, на підставі яких Італія в порушення Тріанонської мирної угоди 1920 року зобов'язувалась надавати допомогу потаємному озброєнню Угорщини.
Будучи, по суті, договором про військовий союз, договір спонукав прагнення Угорщини до перегляду Тріанонського мирного договору та був спрямований проти країн Малої Антанти, насамперед проти Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, ізоляцію та ослаблення якого Муссоліні вважав першочерговим завданням італійської зовнішньої політики.
Англія прихильно поставилася до цієї угоди, вважаючи для себе вигідним ослаблення французьких позицій на Балканах.
Публікації Договір опублікований у наступних виданнях: Ключников Ю. В., Сабанин А. В., Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях, ч. 3, в. 2, М., 1929, с. 347 ; Az 1927 évi Országos Törvénytar. Bdpst, 1931, 731-33 old .
Примітки
Література