Реформатська церква на площі Сіладьї Деже розташована в 1-му районі Будапешта, у Візівароші, на однойменній площі. Це друга за величиною реформатська церква в Будапешті після церкви на площі Кальвіна.
Історія До 1872 року (об'єднання Пешта, Буди та Обуди) у столиці було лише дві реформатські церкви: одна на площі Кальвіна у Пешті та одна в Обуді. Однак швидкий розвиток міста наприкінці XIX століття дозволив побудувати ще три нові молитовні будинки в Пешті до Першої світової війни: одну у Варошлігеті-фашор (Ержебетварош), одну в Кебані та одну в Зугло.
Реформатські церкви 1-го та 2-го районів Буди спочатку проводили свої служби в лютеранській церкві Будайського замку, але в 1880-х роках, коли їхня кількість прихожан зросла до 2300, вони побачили потребу побудувати власну церкву. Переможцем конкурсу проектів став Саму Пец (1854–1922), який спроектував і збудував церкву для майбутньої площі Сіладьї Деже, здатну вмістити шістсот осіб, між 1893 і 1895 роками; головним будівельником був Геза Майорошсі. Церкву було освячено у Вербну неділю 1896 року. Меблі також були розроблені Саму Пецом.
Угорський поет та громадський діяч Ендре Аді одружився в неоготичному костелі, покритому коричневою, жовтою та зеленою глазурованою жолнаїською плиткою, у 1915 році, а син губернатора, Іштван Горті, — у 1940 році. Присадкуватий корпус церкви з п'ятикутним планом, збудований з червоної цегли, та струнка 62-метрова вежа, що стоїть поруч, є однією з характерних будівель будайської сторони Дунаю.
У ньому знаходяться 3 сталеві дзвони, виготовлені в 1895 році. Великий дзвін важить 1890 кг, має основний тон: F1 та нижній діаметр 126,2 см. Середній дзвін важить 1085 кг, має основний тон A1 та нижній діаметр 103,4 см. Кішаранг важить 590 кг, має основний тон до-дієз/ре-дієз2 та нижній діаметр 83,5 см. Великий дзвін також є найбільшим реформатським і третім за величиною сталевим дзвоном у Будапешті, але за звучанням великі дзвони в Кебанї, Будафоку, на площі Кальвіна, Келенфельді та Фашорі також мають глибше звучання (основний тон перших двох дзвонів — D1, а другого — Esz1).
Раніше в церкві було 4 дзвони; четвертий, найменший, був подарований Будайською реформатською церквою восени 2012 року громаді Пештсентлерінц — Семеретелеп (18-й район), яка будувала нову церкву, оскільки він не відповідав іншим трьом дзвонам. Будайська громада також взяла на себе витрати на демонтаж та транспортування дзвона. Дзвін був відновлений ливарем Тітушем Фаркашем Монорі та введений в експлуатацію 9 лютого 2013 року.
Будайські дзвони замовив Саму Печ на сталеливарному заводі в Бохумі, три з яких були узгоджені та встановлені на дзвіниці в січні 1896 року.
Четвертий дзвін був виготовлений подружжям Боросняй у 1895 році. Цей дзвін був подарований мешканцям Семерете. Характеристики дзвона: сталевий дзвін вагою 160 кг, підвішений на вушках, висота 56 см, з вушками 68 см, діаметр дна 68 см. Ці пропорції відображають традиційні розміри дзвона.
Напис на дзвоні гласить: «ВИЛИТИЙ ДЛЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ЦЕРКВИ БУДАХ ОСКАРОМ БОРОСНЯЇ ТА ЙОГО ДРУЖИНОЮ ГЕРМІНОЮ РАЦ 1895 РОКУ».
Пастори 1896—1926 Пастор Бене Хайпал
1926—1968 Бела Гайпал, диякон і пастор
1968—1993 Аладар Ком'яті, диякон і пастор
1993—2001 Пастор Янош Ріско
2001—2023 рр. пастор Давид Ільес
Пастор Петер Бедекович з 2024 року
Джерела gyulekezet.hu Archiválva датовано 21 березня на Wayback Machine church.hu Archiválva сайту budapestcity.orgдатовано 31 січня на Wayback Machine https://web.archive.org/web/20161220084622/http://www.refszemeretelep.hu/index.php?option=com_content&view=article&id=182:a-mi-harangunk&catid=36:templomepites&Itemid=59
Більше інформації
Еніко Рока: Будайська реформатська церква. Szilágyi Dezső Square; автор, Будапешт, 1999
Галерея
Примітки