Радянсько-угорська заява — заява, підписана в Будапешті 9 квітня 1958 року в результаті перемовин між партійно-урядовими делегаціями Радянського Союзу і Угорської Народної Республіки.
Зміст Обидві сторони констатували повну єдність поглядів щодо всіх обговорюваних питань, пов'язаних із подальшим розвитком радянсько-угорських дружніх зв'язків, та актуальних проблем боротьби за зміцнення миру. У заяві зазначалося, що втілення в життя принципів Радянсько-угорської декларації 1957 року має велике позитивне значення для зміцнення політичних, економічних і культурних відносин між СРСР та УНР і сприяє консолідації зусиль цих держав у їхній боротьбі за послаблення міжнародної напруженості.
СРСР та УНР засудили гонку озброєнь, яку проводили держави — члени НАТО, і виступили рішучими прихильниками ліквідації іноземних військових баз на чужих територіях. У заяві наголошувалося на серйозній стурбованості урядів Радянського Союзу та Угорщини у зв'язку з рішенням Бундестагу Федеративної Республіки Німеччини надати уряду ФРН повноваження на оснащення західнонімецької армії ядерною зброєю та підготовку розміщення на території Західної Німеччини іноземних атомних і ракетних баз. СРСР та Угорщина заявили про свій твердий намір вести рішучу боротьбу проти спроб правлячих кіл капіталістичних держав втручатися у внутрішні справи східноєвропейських народно-демократичних країн.
Під час переговорів між делегаціями Комуністичної партії Радянського Союзу і Угорської соціалістичної робітничої партії було обговорено питання взаємовідносин між двома партіями та міжнародного комуністичного й робітничого руху. У заяві відзначався великий внесок Нарад представників комуністичних і робітничих партій 1957 року у справу зміцнення єдності та згуртованості міжнародного комуністичного руху і намічалися конкретні заходи в інтересах подальшого розширення братніх зв'язків між КПРС і УСРП.
Публікації Декларацію опубліковано в таких виданнях: газета «Правда» за 10 квітня 1958 року ; «Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами», вып. XX. Москва. Госполиздат, 1961, С. 27—37 .
Література