Август Вільгельм Геє (; 31 січня 1869, Фульда — 11 березня 1947, Браунлаге) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-полковник рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія Август Вільгельм Геє був сином прусського оберстлейтенанта Вільгельма Геє та його дружини Шарлотти, уродженої фон Фінк.

Прусська армія Геє перевівся з кадетського корпусу до 8-го Рейнського піхотного полку № 70 в Саарбрюкені 22 березня 1888 року, з 1 березня 1892 року — батальйонний ад'ютант. З 1 жовтня 1896 по 21 липня 1899 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся у свій полк.

Його кар'єра офіцера Генерального штабу розпочалася з переведення до Великого Генерального штабу 1 квітня 1900 року. З 27 січня 1904 року — командир роти 3-го Позенського піхотного полку № 58 в Глогау. 1 січня 1906 року переведений в Генштаб Армії в Берліні і того ж дня призначений 1-м офіцером Генштабу (начальником опреативного відділу) 5-ї піхотної дивізії у Франкфурті-на-Одері. З 27 січня 1906 року входив до складу проміжного командування охоронних частин у Німецькій Південно-Західній Африці, які придушували повстання гереро в цей період. 1 квітня 1908 року повернувся в Генштаб армії і того ж дня був призначений 1-м офіцером Генштабу 33-ї піхотної дивізії в Меці. З 25 квітня 1910 року очолював відділ IIIb (розвідка) у Великому Генеральному штабі. З 18 квітня 1913 року — командир батальйону 1-го Ганноверського піхотного полку № 74 в Ганновері.

З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 року був призначений начальником Генерального штабу корпусу Ландверу під керівництвом Ремуса фон Войрша, який пізніше став армійським відділом та групою армій «Войрш». Він відзначився в нестабільних битвах на Східному фронті. 11 вересня 1917 року він перейшов на Західний фронт і став начальником Генерального штабу групи армій «Герцог Альбрехт».

21 вересня 1918 року Геє був викликаний до Генерального штабу Польової армії та призначений начальником оперативного відділу. Це дало йому прямий контакт з найвищими військовими керівниками. Коли 26 жовтня Еріха Людендорфа було звільнено з посади генерал-квартирмейстера, Геє, незважаючи на своє порівняно низьке звання, тимчасово взяв на себе його обов'язки, поки наступник Людендорфа, Вільгельм Гренер, не зміг обійняти посаду.

Рейхсвер Після поразки та Комп'єнського перемир'я, у квітні 1919 року Гейє став начальником Генерального штабу Верховного командування армії з охорони кордонів на півночі у Східній Пруссії. Це командування координувало військові операції проти Червоної армії в Балтії. Він змінив Ганса фон Зекта, чиє життя згодом стало нерозривно пов'язаним з військовою кар'єрою Геє. У Східній Пруссії Геє вперше дізнався про плани перевороту консервативних офіцерів та політиків навколо Вольфганга Каппа та Вальтера фон Лютвіца, до яких він відмовився приєднатися через відсутність перспектив на успіх.

1 жовтня 1919 року Геє перейшов до Імперського військового міністерства в Берліні на посаду начальника штабу Управління військ. Зект знову став керівником управління (і, таким чином, фактичним начальником Генерального штабу), і він зробив Геє своєю правою рукою. Коли в березні 1920 року відбувся Каппський путч і Зект розсудливо відступив до своєї приватної резиденції, Геє представляв його в міністерстві. Як і Зект, Геє не мав наміру ні брати участь у путчі, ні придушувати його військовим шляхом, щоб зберегти єдність Рейхсверу.

Коли Зекта було призначено начальником командування армії після спроби путчу, Геє змінив його на посаді начальника військового управління в червні 1920 року. У 1922 році він став начальником кадрового управління армії, а в 1923 році — командувачем 1-го військового округу (Кенігсберг).

Коли військовий міністр Отто Гесслер у жовтні 1926 року використав, здавалося б, тривіальний привід, щоб звільнити дедалі могутнішого та впертого Зекта, він обрав Геє своїм наступником. Уряд сподівався нарешті отримати політичний контроль над рейхсвером за Геє, оскільки його вважали слабкою особистістю та він не переслідував власних політичних амбіцій. Однак цієї мети не було досягнуто, оскільки рейхсвер тепер потрапив під вплив Вільгельма Гренера, наступника Гесслера, який створив новостворену посаду начальника Міністерського управління для Курта фон Шляйхера. Гренер керував справами за лаштунками, поки Геє зосереджувався на своїх офіційних обов'язках. Геє вийшов у відставку в жовтні 1930 року. Його наступником став Курт фон Гаммерштайн-Екворд.

Сім'я Гайє одружився з Ельзою Кархер, дочкою промисловця Фріца Кархера, у 1894 році. У них було троє синів та дві доньки. Їхній син Гельмут (1895–1970) пізніше став віцеадміралом крігсмаріне та парламентським комісаром збройних сил Бундестагу.

Звання

Другий лейтенант (22 березня 1888) Перший лейтенант (22 березня 1895) Оберлейтенант (1 жовтня 1899) Гауптман (22 березня 1901) Майор (11 вересня 1907) Оберстлейтенант (18 грудня 1913) Оберст (18 серпня 1916) Генерал-майор (черень 1920) Генерал-лейтенант (1922) Генерал піхоти (1926) Генерал-полковник (січень 1930)

Нагороди

Столітня медаль (22 березня 1897) Орден Червоного орла 4-го класу (20 січня 1907) мечі до ордена (21 травня 1907) Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» (19 березня 1907) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга лицарський хрест з мечами (18 вересня 1907) командорський хрест з мечами і лавровим листям (28 липня 1917) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (10 вересня 1910) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років; 13 червня 1911) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 9 липня 1911) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина; 4 квітня 1913) військова відзнака до ордена (5 серпня 1915) Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія; 1 жовтня 1913) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (14 вересня 1914) 2-го класу з військовою відзнакою (4 грудня 1914) Залізний хрест 2-го класу (22 вересня 1914) 1-го класу (18 жовтня 1914) Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу (4 листопада 1914) — отримав 2 нагороди одночасно. Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест з мечами (12 квітня 1915) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (23 липня 1915) Срібна медаль «Ліякат» з шаблями (Османська імперія; 20 жовтня 1915) Галліполійська зірка (Османська імперія; 20 жовтня 1915) Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (13 червня 1916) Pour le Mérite з дубовим листям орден (20 серпня 1916) дубове листя (3 квітня 1918) Ганзейський хрест Любек (8 жовтня 1916) Гамбург (5 березня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (14 жовтня 1916) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний командорський хрест з мечами (6 червня 1917) Орден «За військові заслуги» (Баварія), офіцерський хрест з мечами (23 жовтня 1917) Орден Леопольда (Австрія), командорський хрест з військовою відзнакою (29 жовтня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу (28 листопада 1917) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг) лицарський хрест (25 січня 1918) командорський хрест (14 вересня 1918) Орден «Османіє» 2-го класу з шаблями (Османська імперія; 11 червня 1918) Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 2-го ступеня (14 серпня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Посилання

Геє на сайті The Prussian Machine.

Zeitungsartikel über Wilhelm Heye in den Historischen Pressearchiven der ZBW Nachlass Bundesarchiv N 18