Маргарита Французька (, ; 1158 — 18 вересня 1197) — королева Англії через шлюб з Генріхом Молодим до його смерті в 1183 році, а також королева Угорщини та Хорватії через шлюб з Белою III Угорським з 1186 року.

Сімейна історія Маргарита була старшою дочкою Людовика VII Французького від його другої дружини Констанції Кастильської. Її старші зведені сестри, Марія та Алікс, також були старшими зведеними сестрами її майбутнього чоловіка.

2 листопада 1160 року її заручили з Генріхом Молодим, який насправді був сином Елеонори Аквітанської, що раніше була одружена з батьком Маргарити, Людовиком VII Французьким. Генріх був другим сином короля Англії Генріха II та Елеонори Аквітанської. На момент укладення цієї угоди йому було п'ять років, а Маргариті — близько двох. Приданим Маргарити була життєво важлива та дуже спірна територія Вексен.

Королева Англії Чоловік Маргарити став співправителем разом зі своїм батьком у 1170 році. Оскільки архієпископ Томас Бекет перебував у вигнанні, Маргарита не була коронована разом зі своїм чоловіком 14 липня 1170 року. Це упущення та коронація, яку проводила сурогатна мати, дуже розлютили її батька. Щоб догодити французькому королю, Генріх II коронував свого сина та Маргариту разом у Вінчестерському соборі 27 серпня 1172 року. Коли Маргарита завагітніла, вона провела пологи в Парижі, де 19 червня 1177 року передчасно народила їхнього єдиного сина Вільяма, який помер через три дні, 22 червня. У неї не було більше дітей, можливо, через безпліддя, що виникло внаслідок цих пологів.

Її чоловік, Генріх II Молодий Король, був загалом популярним, але також дуже вразливим і брав участь у сімейному повстанні проти свого батька, короля Генріха II. Інші сини Генріха II та королева Елеонора Аквітанська брали участь у повстанні, але роль Маргарити невідома. Можливо, вона стала на бік свого чоловіка та свекрухи через безправність та безземельне становище її чоловіка. Після повстання і королева Елеонора, і молодша королева Маргарита були безсилими.

У 1182 році Маргариту звинуватили у любовному зв'язку з Вільямом Маршалом, 1-м графом Пембруком, хоча сучасні літописці сумнівалися в правдивості цих звинувачень. Генріх Молодий Король, можливо, розпочав процес анулювання їхнього шлюбу нібито через її подружню зраду або, можливо, через відсутність дітей. Вагання Молодого Короля свідчили про те, що він був розірваний між вірою та сумнівом у чутках, хоча через її відому побожність та відсутність натяків літописців на заплямовану репутацію, ймовірно, вона була невинна у цих звинуваченнях у невірності. Маргарита була відправлена назад до Франції, за словами Е. Халлама («Плантагенети») та Емі Келлі («Елеонора Аквітанська та чотири королі»), щоб забезпечити її безпеку під час громадянської війни з братом Молодого Генріха Річардом Левове Серце. Її чоловік помер у 1183 році під час походу в регіоні Дордонь у Франції. Корона, яку носили він і вона, згадується приблизно у 1218 році як «традиційна корона з трояндами Анжуйського дому». Маргарита, можливо, взяла свою корону до Угорщини у 1186 році, коли брала шлюб із королем Белою III. Корона з трояндами була знайдена в могилі монастиря в Будапешті в 1838 році, і це може бути та сама корона.

Королева Угорщини Отримавши значну пенсію в обмін на відмову від свого приданого Жізора та Вексена, в 1186 році Маргарита стала другою дружиною Бели III Угорського. Бела III шукав дружину і чув про її благочестя та мудрість. Як королева Угорщини, вона відіграла політичну роль у 1189 році, виступаючи посередником у відновленні миру між Белою та його молодшим братом Гезою, якого Бела ув'язнив як претендента на престол. Вона допомогла втрутитися та врегулювати суперечку між братами. Шлюб Маргарити з Белою III також був бездітним, але не викликав жодних суперечок, оскільки Бела вже мав багато дітей від першого шлюбу.

Удруге вона овдовіла у 1196 році. Не маючи близьких родичів чоловічої статі та спадкоємців, вона вирушила до Святої Землі та померла під час паломництва до церкви Святого Іоанна в Аккрі у 1197 році, прибувши туди лише за вісім днів до смерті. Її поховали в Тирському соборі, за словами Ернула, літописця, який продовжив хроніки Вільгельма Тирського. Родовід

Нотатки

Примітки

Джерела

Pellérdi, M., (2023). Margaret of France: conciliator queen of England and Hungary. In Norrie, A., Harris, C., Laynesmith, J.L., Messer, D. R., & Woodacre, E., (Eds.). Norman to early Plantagenet consorts: power, influence, and dynasty (pp. 139—157). Palgrave Macmillan.