Реджинальд Тайрвітт (; 10 травня 1870, Оксфорд — 30 травня 1951, Сендгерст) — британський воєначальник, адмірал флоту (1934) Королівського військово-морського флоту Великої Британії. Учасник Першої світової війни. Під час світової війни командував Гарвічськими силам, очолював допоміжні військово-морські сили з 31 есмінця та двох крейсерів у битві біля Гельголандської затоки в серпні 1914 року, в якій 1-ша ескадра лінійних крейсерів під командуванням сера Девіда Бітті потопила три німецькі крейсери та один німецький есмінець з мінімальними втратами союзних військових кораблів. Тайрвітт також очолював британські військово-морські сили під час рейду на Куксгафен у грудні 1914 року та в битві біля Доггер-Банк у січні 1915 року, в якій Тайрвітт знову підтримав потужну ескадру лінійних крейсерів Бітті.

Біографія

Реджинальд Тайрвітт народився 10 травня 1870 року в Оксфорді в родині преподобного Річарда Сент-Джона Тайрвітта та Керолайн Тайрвітт (уродженої Йорк). 15 липня 1883 року Реджинальд Тайрвітт поступив на навчання на корабель «Британія» як кадет Королівського флоту. У серпні 1885 року, по завершенню курсу підготовки, його призначили на панцерник з центральною батареєю «Александра» у Середземноморському флоті, а 15 грудня 1885 року підвищили у званні до мічмана. З листопада 1888 року він продовжив службу на крейсері «Каліпсо», а у 1889 році перейшов на броненосний крейсер «Острелія», 1890 року перейшов на панцерник «Аякс». У березні 1892 року Тайрвітт приєднався до екіпажу навчального брига «Пілот» у Портсмуті, а наприкінці 1892 року перевівся на легкий крейсер «Клеопатра» на Північноамериканській та Західно-Індійській станції. У січні 1896 року він став командиром есмінця «Гарт», а наприкінці 1896 року став першим лейтенантом депешного судна «Сюрпрайз» у Середземноморському флоті. У грудні 1899 року він став першим лейтенантом крейсера «Індефатігебл» на Північноамериканській та Західно-Індійській станції. 1 січня 1903 року отримав підвищення до командера. На початку 1903 року став виконавчим офіцером на крейсері «Аврора».

Реджинальд Тайрвітт став командиром есмінця Waveney у 1904 році, розвідувального крейсера «Еттентів» у 1906 році та розвідувального крейсера «Скірмішер» у 1907 році. Отримавши звання капітана 30 червня 1908 року. У серпні 1909 року він став командиром 4-ї флотилії есмінців з прапором на крейсері «Топаз». Пізніше продовжив службу на Середземноморському флоті флагманським капітаном командира 6-ї ескадри крейсерів, спочатку на броненосному крейсері «Баканте» у вересні 1910 року, а згодом на броненосному крейсері «Гуд Хоуп». У серпні 1912 року Тайрвітт став капітаном 2-ї флотилії есмінців на розвідувальному крейсері «Беллона». Він став комодором усіх есмінців Першого флоту у грудні 1913 року.

На початку Першої світової війни Тайрвітт командував силами Гарвіча з прапором на броненосному крейсері «Аметист». На легкому крейсері «Арет'юза» Тайрвітт очолював допоміжні військово-морські сили з 31 есмінця та двох крейсерів, що взяли участь у битві біля Гельголандської затоки в серпні 1914 року, в якій 1-ша ескадра лінійних крейсерів під командуванням сера Девіда Бітті потопила три німецькі крейсери та один німецький есмінець з мінімальними втратами союзних військових кораблів. 21 жовтня 1914 року за цю дію Тайрвітт удостоєний звання кавалера ордена Лазні.

Реджинальд Тайрвітт також очолював британські військово-морські сили під час рейду на Куксгафен у грудні 1914 року, коли британські гідролітаки знищили німецькі дирижаблі «Цепелін», та в битві при Доггер-банці у січні 1915 року, в якій Тайрвітт знову підтримав потужну ескадру лінійних крейсерів адмірала Бітті. Під час Ютландської битви у травні 1916 року Адміралтейство утримувало сили Тайрвітта на випадок німецького нападу на узбережжя. 3 червня 1916 року Тайрвітт нагороджений орденом «За видатні заслуги», а 15 вересня став командором французького ордена Почесного легіону. 21 травня 1917 року призначений військово-морським ад'ютантом короля. 15 липня 1917 року став лицарем командором ордена Лазні, а 11 серпня — офіцером італійського Савойського військового ордена.

Тайрвітт брав участь у Зебрюггському та Остендському рейдах у ніч на 23 квітня 1918 року, за що 23 липня був відзначений французьким Військовим хрестом. Наприкінці війни він прийняв капітуляцію німецьких підводних човнів у Гарвічі. 2 грудня 1919 року його підвищено до контрадмірала, а 13 грудня він отримав титул баронета Терсхеллінга та Оксфорда.

У липні 1919 року Тайрвіттстав старшим морським офіцером на Гібралтарі, у 1921 році командиром 3-ї ескадри легких крейсерів Середземноморського флоту, піднявши прапор на легкому крейсері Cardiff, а у червні 1923 року — головнокомандувачем шотландського узбережжя. 18 січня 1925 року він отримав звання віцеадмірала, а в листопаді 1926 року, в період заворушень та напруженості з націоналістичним урядом, став головнокомандувачем Китайської станції, піднявши прапор у Гокінсі. 27 лютого 1929 року він отримав звання повного адмірала та 30 липня 1929 року його підвищено в лицарі Великого хреста ордена Лазні. У травні 1930 року він став головнокомандувачем Нору.

Після Інвергордонського заколоту у вересні 1931 року Тайрвітт відіграв важливу роль у запобіганні командуванню Атлантичним флотом віце-адміралом Фредеріком Дрейєром, заступником начальника штабу ВМС, і поклавши край будь-яким надіям Дрейєра стати Першим морським лордом. 10 жовтня 1932 року Тайрвітта призначено Першим і Головним морським ад'ютантом. Коли він востаннє спустив свій прапор у травні 1933 року, Тайрвітт став останнім британським флагманським офіцером, який брав участь у Першій світовій війні. Отримавши звання адмірала флоту 31 липня 1934 року, він недовго служив у лавах місцевої гвардії під час Другої світової війни. 30 травня 1951 року адмірал флоту Реджинальд Тайрвітт помер у будинку престарілих Елленден у Сандгерсті, графство Кент.

Див. також Джузеппе Де Лоренці Джордж Дьюї Шарль Платон Вердеревський Дмитро Миколайович Такео Куріта Едгард Шмідт (адмірал)

Примітки Виноски

Джерела

Література Heathcote, Tony (2002). The British Admirals of the Fleet 1734—1995. Barnsley: Pen & Sword. ISBN 0-85052-835-6.

Посилання

Reginald Yorke Tyrwhitt, First Baronet

! colspan="3" style="background: #5D8AA8;" | Командування військовими формуваннями (установами) Великої Британії