Гонти-Пазмани (Hont-Pázmány, Hunt-Patzmann) — назва роду («клану») в Угорському королівстві. У «Gesta Hunnorum et Hungarorum» згадується, що предки родини, брати Гонт (Гант) та Пазман, родом з герцогства Швабія у Священній Римській імперії, прибули наприкінці X століття до двору великого князя Гези угорського:

«Наступними прибули Гант і Пазман, два зведені брати, хоробрих лицарів швабського походження. Ці двоє та їхні вассали подорожували через Угорщину з наміром переправитися через море, коли їх затримав герцог Геза, і нарешті вони підперізали короля Стефана мечем лицарства на річці Грон, за німецьким звичаєм».

Відомі члени роду Першими помітними членами клану були брати Гонт і Пазман, які допомагали синові Гези, майбутньому королю Угорщини Стефану I, проти його родича, язичника Коппаня, який претендував на спадщину Гези. У акті про заснування Паннонхалмського архіабатства (виданому в 1001 році) обох братів було названо військовими лідерами короля (duces). Братам було надано володіння в північно-західній частині королівства (переважно на території сучасної Словаччини). На честь одного з них було названо Гонтське графство.

Ламперт Гонт-Пазман (? — 1132) заснував абатство Бозок. Його перша дружина була сестрою короля Угорщини Владислава I. Він володів близько 30 володіннями і таким чином був одним із найбагатших землевласників королівства. У 1124 році він брав участь у поході короля Угорщини Стефана II проти Далмації. Ламперта вбили послідовники короля Бели II Сліпого, підозрюючи його у підтримці претензій на престол Бориса Коломановича.

Близько 1201 року Мартин Гонт-Пазман (? — 1236/1245) обіймав посаду графа (comes) при дворі майбутнього короля Угорщини Андраша II, а також служив баном Хорватії та Далмації. У 1202 році та між 1212—1213 роками Мартін був баном Славонії, а також у 1224 та 1234 роках мав титул бана. У 1214 році він обіймав посаду королівського судді (országbíró). Він заснував абатство Іполішаг (сьогодні Шаги у Словаччині).

Ахіллес Гонт-Пазман (нар. 1210—1252) між 1251 і 1252 роками був єпископом Печа.

Ламперт Гонт-Пазман (з гілки Чалом'ї) був єпископом Егера з 1247 по 1275 рік.

Іванка II Гонт-Помазан з Сезької гілки був королівським суддею десь до 1289 року.

Філія в Гімесі Андрій I Гонт-Помазан був довіреною особою Бели IV Угорського. Він збудував замки Гімеш (Єленец) і Туроц (Знєв). Його синами були Ян Гонт-Помазан, архієпископ Калочі з 1278 по 1301 рік, та Томас III Гонт-Помазан, впливовий барон. Обидва були рішучими прихильниками короля Угорщини Андрія III. Іншими синами були Андрій II Гонт-Помазан та Іванка III Гонт-Помазан, яких убив Матвій III Чак.

Альтернативна теорія щодо їхнього походження

Деякі сучасні автори припускають, що клан Гонт-Познани утворився в результаті шлюбів двох окремих родин, Гантів та Познанів («Пазмани», «Познани»), коли у середині ХІІ століття вимерла чоловіча лінія останніх. Вони стверджують, що предки обох родин вже були шляхтою за часів Великої Моравії та зберегли свої володіння після включення своїх територій до складу новоствореної угорської держави. Ця теорія припускає, що вони зберігали свою християнську віру протягом Х століття, а її послідовники стверджують, що засновницька грамота бенедиктинського монастиря Бзовік доводить, що у власності Гонтів переважали спадкові маєтки з часів до приходу мадярів. Пазмани керували бенедиктинським монастирем під пагорбом Зобор поблизу Нітри та стали його світськими покровителями. За теорією, резиденцією родини Гонтів був замок Гонт, і вони правили в Центральному Іпельському регіоні на території сучасної південної Словаччини, тоді як Пазмани правили в регіоні сучасної північно-західної Словаччини у Х столітті. Обидві родини визнали суверенітет Михаїла з дому Арпадів і таким чином стали шляхтичами при його дворі в Нітрі. Після смерті Михаїла новий правитель Вайк (Стефан I) та місцева знать, очолювана домами Пазманів та Гонтів, встановили дуже тісні особисті зв'язки, і під час боротьби з повстанням Коппаня у 997 році Стефан сховався у Помагазна та Гонта (Poznano та Cuntio). Вони, у свою чергу, додали свої війська до свити баварської дружини Стефана, Гізели. Об'єднані сили потім перемогли Коппаня, зробивши Стефана єдиним правителем новоствореної Угорської держави.

У Х та ХІІ століттях Гонти володіли маєтками переважно в графстві Гонт та вздовж річки Іпель. До XI та XII століть маєтки Пазманів розташовувалися переважно в долині річки Нітра. За альтернативною теорією, чоловіча лінія Пазманів вимерла в середині XII століття. Завдяки шлюбу з Гонтами ця лінія стала «Гонтами-Пазманами».

Примітки

Джерела

Fügedi, Erik: Ispánok, bárók, kiskirályok — a középkori magyar arisztokrácia fejlődése (Counts, Barons and Petty Kings — The Development of the Hungarian Medieval Aristocracy); Magvető Könyvkiadó, 1986, Budapest; . Kristó, Gyula (editor): Korai Magyar Történeti Lexikon — 9-14. század (Encyclopedia of the Early Hungarian History — 9-14th centuries); Akadémiai Kiadó, 1994, Budapest; . Kristó, Gyula: Néhány megjegyzés a magyar nemzetségekről (Some remarks on the Hungarian clans), in: Tanulmányok az Árpád-korról, pp. 26-50. (Studies on the Age of the Árpáds); Magvető Könyvkiadó, 1983, Budapest; . Markó, László: A magyar állam főméltóságai Szent Istvántól napjainkig — Életrajzi Lexikon (The High Officers of the Hungarian State from Saint Stephen to the Present Days — A Biographical Encyclopedia); Magyar Könyvklub, 2000, Budapest; . Ján Lukačka: Beginnings of the formation of Aristocracy on the territory of Slovakia (available online)

Lukačka, Ján. 2002. Formovanie vyššej šľachty na západnom Slovensku. Ján Steinhübel: Nitrianske kniežatstvo [Nitrian principality], Veda, vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied + Vydavateľstvo Rak, 2004, Bratislava [with several further Slovak and Hungarian genealogy and other references listed in the book] Hunt-Pázmán in: Slovakia and the Slovaks — A concise encyclopaedia, Encyklopedical Institute of the Slovak Academy of Sciences, 1994