Маргарита Дураццо (; 28 липня 1347 — 6 серпня 1412) — королева Неаполя та Угорщини, принцеса Ахайськ,а дружина Карла III Неаполітанського. Вона була регенткою Неаполя з 1386 до 1393 року, коли її син Владислав був неповнолітнім.
Життєпис Вона була четвертою дочкою Карла, герцога Дураццо (1323—1348), та Марії Калабрійської, але єдиною, хто мав дітей; її законна лінія походження, а також столітній Анжу-Сицилійський дім, закінчувалися на її дочці.
У лютому 1369 року Маргарита вступила у шлюб із своїм двоюрідним братом по батьківській лінії Карлом Дураццо. Він був сином Людовика Дураццо, ще одного сина Джованні, герцога Дураццо, та його другої дружини Агнеси де Перігор. Нареченій було двадцять два роки, а нареченому — двадцять чотири.
Королева 1382 року Карлу вдалося скинути її тітку по материнській лінії, королеву Джованну I Неаполітанську. Він успадкував її володіння, і Маргарита стала його королевою-консортом. 1383 року Карл успадкував володіння Ахейського князя Жака де Бо, а Маргарита все ще залишалася його дружиною.
Ставши старшим представником анжуйської династії, Карлу запропонували корону Угорщини. Маргарита не підтримувала ідею повалення королеви Угорської Марії та відмовляла від цього свого чоловіка. Проте, у грудні 1385 року він успішно повалив Марію та коронувався. Вона була дочкою його померлого двоюрідного брата Людовика I Угорського та Єлизавети Боснійської. Однак, грізна мати Марії організувала його вбивство у Вишеграді 24 лютого 1386 року.
Регентка Тим часом стосунки з Папою Урбаном VI загострилися, оскільки він підозрював, що Карл плете проти нього змову. У січні 1385 року він наказав заарештувати шістьох кардиналів, і один із них під тортурами викрив змову Карла. Таким чином, він відлучив Карла та Маргариту від церкви та наклав інтердикт на Неаполітанське королівство.
Маргарита стала королевою-вдовою та регенткою Неаполя як опікункою свого неповнолітнього сина з 1386 до 1393 року. У 1387 році вона отруїла свою старшу сестру Йоанну, герцогиню Дураццо, яка могла мати більше прав на неаполітанський престол, та її чоловіка Роберта IV д'Артуа, графа Е. Вона пережила свого чоловіка на двадцять шість років, але повторно так і не взяла шлюб. Їхній син Ладислав успадкував престол Неаполітанського королівства, а Марія Угорська була повернута на свій престол. Маргарита наполягала на помсті за смерть свого чоловіка, і Єлизавету було вбито. Голови її охоронців були надіслані, щоб втішити Маргариту.
Папа Боніфацій IX та Маргарита дійшли мирної угоди, її відлучення від церкви було знято, і за допомогою кардинала Анджело Аччайолі Маргарита змогла продовжувати служити регенткою до липня 1393 року.
Пізніше життя В останні роки свого життя королева-вдова спочатку пішла до Салерно, а потім до Аккуамели, де померла від чуми в 1412 році. В останні роки свого життя вона стала побожною католичкою та членом францисканського третього ордену і попросила поховати її як таку; її поховали в білому рясі в Салернському соборі.
Діти
Марія Дураццо (1369—1371). Джованна II Неаполітанська (23 червня 1373 — 2 лютого 1435) Ладислав Неаполітанський (11 лютого 1377 — 6 серпня 1414) Родовід
Примітки
Посилання